Девід Леммі — Вікіпедія

Девід Леммі
англ. David Lammy
Міністр закордонних справ Великої Британії
Нині на посаді
На посаді з5 липня 2024
МонархЧарльз III
Прем'єр-міністрКір Стармер
ПопередникДевід Кемерон
Державний міністр вищої освіти
5 листопада 2008 — 11 травня 2010
Прем'єр-міністрГордон Браун
ПопередникБілл Раммелл[en]
НаступникДевід Віллетс[en]
Державний міністр культури
10 травня 2005 — 28 червня 2007
Прем'єр-міністрТоні Блер
ПопередникЕстель Морріс[en]
НаступникМаргарет Годж[en]
Член парламенту від Тоттенгема[en]
Нині на посаді
На посаді з22 червня 2000
ПопередникБерні Грант[en]
Народився19 липня 1972(1972-07-19) (52 роки)
Whittington Hospitald, Лондон, Велика Британія[1]
Відомий якполітик, адвокат, правник
КраїнаВелика Британія[2] і Гаяна[3]
Alma materSOAS School of Lawd[4], Гарвардська школа права, The King's (The Cathedral) Schoold[4] і Юридична школа Ситі[4]
Політична партіяЛейбористська партія[5]
У шлюбі зNicola Greend
Релігіяхристияни
Нагороди
davidlammy.co.uk
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Девід Ліндон Леммі (19 липня 1972(1972-07-19), Whittington Hospitald) — британський юрист та політик-лейборист, який з 2024 року обіймає посаду міністра закордонних справ. Член парламенту від Тоттенгема[en] з 2000 року.

Леммі був міністром при Тоні Блері та Ґордоні Брауні, востаннє, до повернення лейбористів до влади, державним міністром у справах вищої освіти в уряді Брауна. З 2020 по 2021 рік обіймав посаду тіньового міністра юстиції, а з листопада 2021 року — тіньового міністра закордонних справ, Співдружності та розвитку в тіньовому кабінеті міністрів Кіра Стармера.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 19 липня 1972 року, один із п'ятьох дітей у сім'ї іммігрантів із Гаяни. Закінчив Школу сходознавства та африканістики Лондонського університету, 1994 року прийнятий до колегії адвокатів Англії та Уельсу. У 1997 році став першим чорношкірим британцем, який здобув ступінь магістра права в Гарвардській школі права[6].

У 2000 році обраний до Лондонської асамблеї[4].

22 червня 2000 року переміг на додаткових виборах у лондонському окрузі Тоттенгем[en], організованих після смерті депутата Палати громад від Лейбористської партії Берні Гранта. Леммі отримав 53,25 % голосів, але явка склала лише 25,4 %[7].

На парламентських виборах 2005 року Леммі був знову переобраний, зі зменшеною часткою голосів у 57,9% і зменшеною більшістю у 13 034 особи. Після виборів Блер призначив Леммі міністром культури в Департаменті культури, медіа та спорту.

У червні 2007 року новий прем'єр-міністр Гордон Браун понизив Леммі до рангу парламентського заступника державного секретаря в Департаменті інновацій, університетів та навичок. У жовтні 2008 року Браун підвищив його до посади державного міністра і призначив членом Таємної ради. У червні 2009 року Браун призначив Леммі міністром вищої освіти в новому Департаменті бізнесу, інновацій та навичок, очоливши команду міністрів, оскільки лорд Мандельсон був державним секретарем.

У травні-жовтні 2010 року — молодший міністр університетів і науки в тіньовому кабінеті Гаррієт Гарман.

Внаслідок відставки Брауна після поразки лейбористів на парламентських виборах 2010 року новим лідером партії був обраний Ед Мілібенд (при цьому Леммі підтримував кандидатуру його брата Девіда), а з 4 до 7 жовтня 2010 року відбулися вибори нового тіньового уряду, за підсумками яких Леммі набрав лише 80 голосів парламентаріїв і не зміг посісти одне з перших 19 місць, що давали право на посаду тіньового міністра[8][9]. Від запропонованої Мілібендом посади тіньового молодшого міністра Леммі відмовився[10].

4 квітня 2020 року в першому турі прямих виборів лідера лейбористів переміг Кір Стармер, якого Леммі й підтримував під час виборів[11]. 5 квітня він сформував свій тіньовий уряд, у якому Леммі був призначений тіньовим міністром юстиції[12].

29 листопада 2021 року Стармер здійснив кілька кадрових перестановок у тіньовому уряді, серед інших заходів підвищивши на посаді Девіда Леммі — він став тіньовим міністром закордонних справ[13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://twitter.com/DavidLammy/status/964446965080653825
  2. ↑ Catalog of the German National Library
  3. ↑ https://web.archive.org/web/20240228051244/https://www.thewestindianonline.com/david-lammy-is-proud-of-his-guyanese-roots/
  4. ↑ а б в The Independent — Britain: 1986. — 176681 екз. — ISSN 1741-9743
  5. ↑ https://www.workwithdata.com/person/david-lammy-1972
  6. ↑ President meets UK MP (англ.). Guyana Chronicle. 31 березня 2016. Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 5 січня 2022.
  7. ↑ Nicholas Watt (23 червня 2000). Labour coasts to victory in Tottenham (англ.). The Guardian. Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 5 січня 2022.
  8. ↑ Labour MPs to elect shadow cabinet (англ.). BBC News. 8 вересня 2010. Процитовано 7 січня 2022.
  9. ↑ Andrew Sparrow (8 жовтня 2010). Shadow cabinet election results in full (англ.). The Guardian. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 7 січня 2022.
  10. ↑ Caroline Crampton (27 вересня 2015). Lammy rejects junior ministerial role (англ.). New Statesman. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 7 січня 2022.
  11. ↑ Keir Starmer elected as new Labour leader (англ.). BBC News. 4 квітня 2020. Архів оригіналу за 8 квітня 2020. Процитовано 5 січня 2022.
  12. ↑ Mikey Smith (6 квітня 2020). Keir Starmer’s new Shadow Cabinet In full: Who’s in and who’s out in reshuffle (англ.). Mirror. Архів оригіналу за 6 квітня 2020. Процитовано 5 січня 2022.
  13. ↑ Heather Stewart (29 листопада 2021). Labour reshuffle: who’s up and who’s down in Keir Starmer’s shake-up (англ.). The Guardian. Архів оригіналу за 20 грудня 2021. Процитовано 5 січня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Девід_Леммі