Дегтярьов Володимир Геннадійович — Вікіпедія

Дегтярьов Володимир Геннадійович
Народився	1 січня 1953(1953-01-01) Одеса, УРСР
Помер	25 лютого 2004(2004-02-25) (51 рік) Ужгород, Україна
Громадянство	СРСР→ Україна
Діяльність	музейна справа
Відомий завдяки	культурний діяч
Alma mater	Ужгородський національний університет
Заклад	Закарпатський художній музей імені Йосипа Бокшая і Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького
Посада	директор музеюd

|1 = Володимир Дегтярьов, 1989...=

Володи́мир Генна́дійович Дегтярьо́в (1 січня 1953, Одеса, УРСР — † 25 лютого 2004, Ужгород, Україна) — культурний і громадський діяч, музейник, філолог, куратор художніх виставок, директор Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая.

Народився 1 січня 1953 року в Одесі у родині військового лікаря та вчительки. Дитинство минуло на Закарпатті, де батько Геннадій Федорович Дегтярьов обіймав посаду головного лікаря в кількох санаторіях. З 1963 родина осіла в Ужгороді, тут Володимир провів решту життя.

Володимир Дегтярьов закінчив музичну школу по класу фортепіано, кафедру російської філології в УЖНУ. Володимир Дегтярьов був клавішником декількох гуртів 1970-х, у тому числі відомого на весь СРСР «Кольори Закарпаття».

У 1977 році разом із дружиною Надією влаштувався на роботу в Закарпатський краєзнавчий музей на посаду молодшого наукового співробітника. Згодом перевівся в художній музей, який саме переїхав в окрему будівлю. Кілька років працював завідувачем фондів музею. Займався самоосвітою, відвідував курси у Москві та Ленінграді, підтримував зв'язки з музейниками СРСР. Вивчав особливості іконопису Західної України, був одним з найкращих експертів у цій галузі. Також досяг великої майстерності в мистецтві експозиції масштабних виставок і проектів.

У 1987 році, коли для музейної справи в країні були найскрутніші часи, став директором Закарпатського обласного художнього музею^[1]. Окрім класичних виставок, першим почав організовувати міжнародні виставки, камерні концерти, театральні вистави, фестивалі мистецтв, конкурси, захисти дипломних робіт студентів Ужгородського коледжу мистецтв.

На межі 1980-х і 1990-х організовував виставки художників, які вважались незручними для радянської системи. Так, у 1990 відкрив першу з чотирьох персональних виставок Ференца Семана, відомого українського художника угорського походження, який на той час перебував у забутті. Активно підтримував молодих митців та відкривав нові імена широкій громадськості. На початку 1990-х організував серію виставок за участі контркультурних художників, які до того не мали змоги виставляти роботи на широкий загал.

Володимир Дегтярьов налагоджував культурні зв'язки і співпрацю з музеями європейських країн — Німеччини, Словаччини, Угорщини та інших. Популяризував закарпатське мистецтво на загальноукраїнському та міжнародному рівні після періоду закритих кордонів.

Був звільнений через сфальсифікований псевдо-політичний скандал ^[2]. Наклепи у ЗМІ та звільнення з посади різко підкосили його здоров'я, загострилась хвороба і за півроку він пішов з життя^[3].

• 1990 — персональна виставка Ференца Семана
• 1991 — персональна виставка Клауса Хіппа
• 1991 — експозиція музею Колонії митців Дармштадта, міста-побратима Ужгорода

8 квітня 2016 року іменем Володимира Дегтярьова названо вулицю в селі Минай Ужгородського району Закарпатської області^[4].

18 травня 2016 року Володимиру Дегтярьову встановлено меморіальну дошку в приміщенні Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая ^[5].

• Закарпатський краєзнавчий музей

• Музей СССР: справочник. — М.: Экономика, 1990. (рос.)