Декларація митрополита Сергія — Вікіпедія

Декларація митрополита Сергія (також Декларація 1927 року, офіційна назва «Послання заступника Патріаршого Місцеблюстителя митрополита Нижегородського Сергія і тимчасового Патріаршого Священного Синоду архіпастирям, пастирям і всім вірним чадам Всеросійської Православної Церкви») — документ, офіційно виданий заступником Патріаршого Місцеблюстителя митрополитом Нижегородським Сергієм (Страгородським) і тимчасовим Патріаршим Священним Синодом при ньому, що датується 29 липня 1927 року. Документ крім митрополита Сергія (Страгородського) підписали 8 членів Тимчасового Патріаршого Священного Синоду: митрополит Тверський Серафим (Александров), архієпископ Вологодський Сильвестр (Братановський), керуючий Новгородською єпархією архієпископ Хутинський Алексій (Симанський), архієпископ Самарський Анатолій (Грисюк), архієпископ Вятський Павло (Борисовський), керуючий Московською єпархією архієпископ Звенигородський Філіп (Гумілевський), керуючий Харківською єпархією єпископ Сумський Костянтин (Дьяков), єпископ Серпуховський Сергій (Гришин). Екзарх України, митрополит Київський Михаїл (Єрмаков) документ не підписав, бо перебував в ув'язненні, але його було призначено членом сергіївського «Тимчасового патріаршого Священного Синоду».

Від митрополита Сергія відійшли численні ієрархи з паствою. Сталися церковні розколи — йосифлянський, вікторіанський, ярославський, даниловський, мечовський. Перший з них дістав назву за йменням митрополита Одеського Йосифа (Петрових). У Києві групу йосифлян очолив о. Анатолій Жураковський. У «київській відозві» підкреслювалося, що, приймаючи надзвичайно відповідальні рішення без згоди місцеблюстителя патріаршого престолу митрополита Крутицького Петра (Полянського), який на той час перебував на засланні, й сонму єпископів, митрополит Сергій вийшов за межі своїх повноважень.

Декларація не врятувала життя більшості церковних ієрархів, зокрема, митрополит Костянтин (Дьяков) помер у київському НКВС 9 листопада 1937 під час допиту, Анатолій (Грисюк) помер у табірній лікарні 23 січня 1938. Митрополита Йосифа (Петрових), який відмовився підписати декларацію, було страчено 20 листопада 1937.

• Васильева О. Ю. Жребий митрополита Сергия [Страгородского] (от «Декларации» до «Памятной записки») // Ежегодная богословская конференция Православного Свято-Тихоновского богословского института. М., 1997. — C. 174—186.
• Сафонов Д. В. «Завещательное послание» Патриарха Тихона и «Декларация» Заместителя Патриаршего Местоблюстителя митрополита Сергия [Архівовано 13 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Община XXI век. Православное обозрение. 2001. — № 3 (5)
• Вслед за июльской декларацией [Архівовано 7 березня 2022 у Wayback Machine.] / Публ., вступл. и примеч. А. В. Мазырина и О. В. Косик // Богословский сборник. 2002. — Вып. 9. — С. 297—322
• Білокінь С. І. Декларація митрополита Сергія 1927 [Архівовано 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
• Серафим (Кужич), игум. Декларация митрополита Сергия (Страгородского) и ее оценка в церковно-исторической литературе // Христианское чтение. — 2005. — № 24. — С. 192—207.
• Мазырин А. В., свящ. Высшие иерархи о преемстве власти в Русской Православной Церкви в 1920—1930-х годах / Науч. ред. прот. Владимир Воробьев. — М. : Издательство ПСТГУ, 2006. — 442 с.
• Беглов А. Л. Епархии и епископы Российской Церкви в 1927 году, или почему митрополит Сергий (Страгородский) стал перемещать епархиальных преосвященных? [Архівовано 18 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // Альфа и Омега. 2007. — № 2 (49). — С. 169—189.
• Прот. Владислав Цыпин «ДЕКЛАРАЦИЯ» 1927 г. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2007. — Т. XIV. — С. 328-334. — ISBN 978-5-89572-024-0.(рос.)
• Мазырин А. В., свящ. Легализация Московской Патриархии в 1927 году: скрытые цели власти [Архівовано 12 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Отечественная история. 2008. — № 4. — С. 114—124.
• Алчущие правды: Материалы церковной полемики 1927 года / Сост., авт. вступ. ст. свящ. А. Мазырин, О. В. Косик. — М. : Изд-во ПСТГУ, 2011. — 424 с. — (Материалы по новейшей истории Русской Православной Церкви) — ISBN 978-5-7429-0441-3.
• Кострюков А. А. Русская Зарубежная Церковь. Юрисдикционные конфликты и отношения с московской церковной властью в 1925—1938 гг. — М. : Издательство ПСТГУ, 2011 . — 624 с. — ISBN 978-5-7429-0639-1.
• Косик О. В. Голоса из России: Очерки истории сбора и передачи за границу информации о положении Церкви в СССР (1920-е — начало 1930-х годов). — ISBN 978-5-7429-0641-4.
• Мазырин А. В., свящ. «Подвиг св. Сергия Радонежского и дело митрополита Сергия»: к вопросу об оправданности сопоставления // Древняя Русь: во времени, в личностях, в идеях. Альманах. Вып. 2: Материалы научной конференции «Преподобный Сергий Радонежский: личность в контексте эпохи и история его почитания». Санкт-Петербург, 1-3 октября 2014 г. СПб.; Казань, 2014. — С. 152—160.
• Пузовић В. Московска патријаршија и комунизам у XX веку: Декларација митрополита Сергија (Страгородског) из 1927. године и њена рецепција почетком XXI века // Српска теологија данас 2014, књ. 6, Зборник радова шестог годишњег симпосиона (ПБФ Београд, 30. mај 2014), уред. Р. Поповић, Београд: Институт за теолошка истраживања ПБФ, Београд 2015. — C. 11-21.
• Ферапонт (Широков), иером. Отношение митрополита Крутицкого Петра (Полянского) к «Декларации» митрополита Сергия (Страгородского) // Богословский сборник Тамбовской духовной семинарии. Тамбов, 2019. — С. 129—138.