Демидове — Вікіпедія

село Демидове
Руїни церкви Спаса Нерукотворного (1831 р. розбудови)
Руїни церкви Спаса Нерукотворного (1831 р. розбудови)
Руїни церкви Спаса Нерукотворного (1831 р. розбудови)
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Березівський район Березівський район
Тер. громада Березівська міська громада
Код КАТОТТГ UA51020030050066901
Основні дані
Засноване 1822
Перша згадка 1822 (202 роки)[1]
Населення 1029
Площа 3,96 км²
Густота населення 259,85 осіб/км²
Поштовий індекс 67312
Телефонний код +380 4856
Географічні дані
Географічні координати 47°15′57″ пн. ш. 30°40′18″ сх. д. / 47.26583° пн. ш. 30.67167° сх. д. / 47.26583; 30.67167
Середня висота
над рівнем моря
16 м
Водойми р. Тилігул, Дубова
Місцева влада
Адреса ради 67300, Одеська область, Березівський район, м. Березівка, пл. Генерала Плієва, 9
Карта
Демидове. Карта розташування: Україна
Демидове
Демидове
Демидове. Карта розташування: Одеська область
Демидове
Демидове
Мапа
Map

CMNS: Демидове у Вікісховищі

Деми́дове — село Березівської міської громади у Березівському районі Одеської області в Україні. Населення становить 1029 осіб.

Історія

[ред. | ред. код]
Дзвіниця церкви Спаса Нерукотворного

Село засноване 1822 року вихідцями з Росії. Місцевим землевласником був князь Павло Демидов, в честь якого село і дістало назву. На той момент братам Демидовим належав конезавод у сусідньому селі Заводівці.

У 1831 році тут було зведено церкву Спаса Нерукотворного, що належала Херсонській єпархії.[2] Станом на 1886 рік в селі, центрі Демидівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, мешкало 1068 осіб, налічувалось 120 дворових господарств, існували православна церква, школа, земська станція та 3 лавки[3]. За 12 верст — лютеранський молитовний будинок.

Під час Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 4 жителі села[4].

Колишній орган місцевого самоврядування — Демидівська сільська рада.

Міст через річку Тилігул на в'їзді до села

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 1151 особа, з яких 509 чоловіків та 642 жінки.[5]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1029 осіб.[6]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]

Мова Відсоток
російська 50,92 %
українська 47,62 %
румунська 0,50 %
білоруська 0,39 %
вірменська 0,39 %
болгарська 0,1 %

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ВРУ. Архів оригіналу за 20 жовтня 2018. Процитовано 20 жовтня 2018.
  2. Воскресенский Г. (1848) Историко-хронологическое описание церквей епархии Херсонской и Таврической, Одеса.
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. Демидове. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.