Дераженська волость — Вікіпедія

Дераженська волость — адміністративно-територіальна одиниця Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — містечко Деражне.

Станом на 1885 рік складалася з 9 поселень, 8 сільських громад. Населення — 6202 особи (2943 чоловічої статі та 3259 — жіночої), 377 дворових господарства^[1].

Основні поселення волості:

• Деражне — колишнє власницьке містечко при річці Горинь за 35 верст від повітового міста, 490 осіб, 55 дворів; волосне правління; православна церква, костел, синагога, 6 лавок, 3 водяних млини, цегельний завод. За 6 верст - винокурний завод. За 7 та 8 верст - смоляні заводи.
• Бичаль — колишнє власницьке село, 339 осіб, 43 двори, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
• Дюксин — колишнє власницьке село при річці Горинь, 612 осіб, 74 двори, православна церква, постоялий будинок, цегельний завод.
• Постійне — колишнє власницьке село, 871 особа, 82 двори, православна церква, постоялий будинок, кузня, водяний млин, винокурний завод.

18 березня 1921 року Західна Волинь відійшла до складу Польщі. Волость продовжувала існувати як ґміна Деражне Рівненського повіту Волинського воєводства в тих же межах, що й за Російської імперії та Української держави.

1 січня 1925 року ґміну вилучено з Рівненського повіту і включено до новоутвореного Костопільського.^[2]

Польською окупаційною владою на території ґміни інтенсивно велася державна програма будівництва польських колоній і заселення поляками. На 1936 рік ґміна складалася з 24 громад^[3]:

1. Анелівка — колонії: Анелівка і Дубрівка та фільварок: Яловиця;
2. Бичальські Хутори — хутори: Бичальські Хутори;
3. Бичаль — село: Бичаль;
4. Борівка — колонії: Борівка, Ситниця, Межанка, Ярошівка, Юзефин, Глибочок, Пеньки-Борівські і Залукавець;
5. Чудви — село: Чудви;
6. Дебриця — колонії: Дебриця, Дебриця Мала, Долина-Діброва, Кругле-Болото, Мариків і Смолярів та хутір: Зигмунтівка;
7. Деражне — село: Деражне, колонії: Олександрівка, Горільня і Яминець та хутір: Забара;
8. Деражне — містечко: Деражне;
9. Дюксин — село: Дюксин та колонія: Пеньки-Дюксинські;
10. Корчин — село: Корчин та колонія: Залипів;
11. Михайлівка — колонії: Михайлівка, Лісний Двір, Видимир, Макарівка і Заброди;
12. Вільхівка — колонія: Вільхівка;
13. Полянівка — колонії: Полянівка і Клин Ставецький;
14. Пендики — колонії: Пендики і Пеньки-Пендицькі;
15. Пересилянка — колонії: Перелисянка, Машкопіль, Марянівка, Веречівка і Зарамення;
16. Постійне — село: Постійне та колонія: Гай;
17. Радомянка — колонія: Радомянка;
18. Ставок — село: Ставок та колонія: Пеньки Ставецькі;
19. Томашів — колонія: Томашів;
20. Углищі — село: Углищі;
21. Злазне — село: Злазне та колонії: Видумка і Перетоки;
22. Звізді — село: Звізді;
23. Зобринь — села: Зобринь і Круги та колонія: ;
24. Зильжа — село: Зильжа.

Після радянської анексії західноукраїнських земель ґміна ліквідована у зв'язку з утворенням Деражнянського району.

• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.