Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації VIII скликання — Вікіпедія
Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації VIII скликання рос. Государственная дума Федерального собрания Российской Федерации VIII созыва | |||
VIII | |||
Розподіл місць за підсумками виборів 2021 року в Державну думу[1] | |||
Загальна інформація: | |||
Юрисдикція: | |||
Попередник: | VII скликання | ||
Структура: | |||
Депутатів: | 450 | ||
Голова Державної думи Федеральних зборів Російської Федерації: | В'ячеслав Володін (Єдина Росія (324 депутати)) | ||
Вибори: | |||
Виборча система: | змішана | ||
Термін: | з 12 жовтня 2021 року[2] | ||
Офіційний вебсайт: | |||
http://www.duma.gov.ru | |||
|
Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації восьмого скликання була обрана 19 вересня 2021 року . Її повноваження відповідно до частини 1 статті 96 Конституції Російської Федерації триватимуть до вересня 2026 року[3] . Дума може бути достроково розпущена президентом, але не раніше, ніж через рік після початку роботи.
Вибори VIII скликання відбулися 17-19 вересня 2021 року, завершившись в єдиний день голосування 19 вересня. На червень 2021 року 32 російських політичних партії мали право брати участь у виборах[4][5]. При цьому партіям, які на попередніх виборах отримали мандати за партійним списком або набрали понад 3 % голосів, або тим, хто представлені хоча б в одному з регіональних парламентів, дозволялося брати участь у виборах без збору підписів. Після виборів VII скликання пільги втратили партії ПАРНАС і «Громадянська сила», ще дві партії з пільгою — «За правду» і «Патріоти Росії» — об'єдналися зі «Справедливою Росією», утворивши єдину партію « Справедлива Росія — За правду». Таким чином, залишилося 14 партій, які могли висуватися на вибори без збору підписів:
- Громадянська платформа
- Єдина Росія
- Зелена альтернатива
- Зелені
- Комуністична партія Російської Федерації
- Комуністи Росії
- Ліберально-демократична партія Росії
- Нові люди
- Партія Росту
- Родіна
- Російська партія пенсіонерів за соціальну справедливість
- Російська партія свободи і справедливості
- Справедлива Росія — За правду
- Яблуко
Решта 18 партій для участі у виборах 2021 року мали зібрати не менше 200 тисяч підписів на свою підтримку.
Згідно з рядом доповідей, які публікувались агентством ІНСОМАР, Фондом розвитку громадянського суспільства та Експертною інститутом соціальних досліджень (ЕІСІ) в березні 2021 року «Єдина Росія» мала зберегти в парламенті VIII скликання конституційну більшість[6] — що і сталося. За прогнозом, в результаті голосування по спискам «Єдина Росія» була здатна отримати 111 місць з 225, тобто 49,3 % депутатських мандатів[7] — фактично за списком вона отримала 126 місць[8], тобто 56 % депутатських мандатів.
Багато депутатів-єдиноросів, з якими асоціюються заборонні і непопулярні закони останнього п'ятиріччя, як передбачалося, не будуть переобиратися[9] — так і виявилося: не менше ста депутатів не стали претендувати на місце у восьмому скликання[10][11]. Однією з причин може бути те, що ці депутати вважали, що не мають морального права претендувати на переобрання після того як вони, підкоряючись фракційній дисципліні, проігнорували думку народу і підтримали пенсійну реформу. Експерти припускають, що В'ячеслав Володін може залишити пост спікера.
Не було сумнівів, що разом з «Єдиною Росією» до Держдуми пройдуть КПРФ, ЛДПР і «Справедлива Росія — За правду» (і ці партії знову представлені в Думі), а головна інтрига виборів вбачалася в тому, чи з'являться ще фракції. Як варіанти називалося проходження Російської партії пенсіонерів «За справедливість», партії « Яблуко», партії «Нові люди» та "Зеленої альтернативи "[12][13]. Висловлювалися думки, що фракцій може стати до шести[14] — за фактом, до Держдуми, хоча і на межі, пройшли «Нові люди» (і стало п'ять фракцій).
21 вересня 2021 року ЦВК Росії опублікував розподіл місць за підсумками виборів: Єдина Росія — 324 місця, КПРФ — 57, Справедлива Росія — за правду — 27, ЛДПР — 21, Нові люди — 13, Партія зростання, Громадянська платформа і Батьківщина — по одному місця, п'ять самовисуванців у мажоритарних округах[15] Офіційні підсумки Центрвиборчком підбив в п'ятницю 24 вересня[16]. При цьому КПРФ не визнала результати виборів в Москві, вважаючи їх спотвореними на користь «Єдиної Росії» за рахунок електронного голосування[17].
На думку політолога Михайла Виноградова, восьме скликання не буде якісно відрізнятися від сьомого[18]. Ілля Гращенков вважає, що новий парламент буде керуватися в своїй роботі ідеологією «обложеної фортеці» або «транзиту»[9].
Ще до виборів, в липні 2021 року в Європарламенті пролунала пропозиція визнати VIII скликання Держдуми нелегітимною, якщо голосування пройде з порушеннями. Також не всі держави світу, включаючи, перш за все Україну, визнали вибори в окупованому Криму. Цю ініціативу підтримав комітет Європарламенту з міжнародних справ[19].
Партійне представництво в Думі VIII скликання не відповідає істинній картині переваг в російському суспільстві. Перед виборами рейтинг правлячої партії «Єдина Росія» становив близько 35 %, А в підсумку вона зайняла понад 70 % крісел. Основна причина спотворень не в фальсифікаціях, а в специфіці мажоритарної системи відносної більшості при виборах по одномандатних округах[20]. При малій популярності і великої кількості кандидатів (коли виборцю доводиться судити про людину по його партійної приналежності) невеликого перевищення рейтингу правлячої партії над рейтингом будь-якої іншої партії досить для того, щоб лише за статистичних причин кандидати-опозиціонери майже не мали шансів.
- ↑ ЦИК опубликовал распределение мандатов по итогам выборов в Госдуму. РИА Новости. 21 вересня 2021. Архів оригіналу за 25 вересня 2021. Процитовано 22 вересня 2021.
- ↑ В «Единой России» назвали дату первого заседания Госдумы. Архів оригіналу за 26 вересня 2021. Процитовано 26 вересня 2021.
- ↑ 96 Конституция Российской Федерации. Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 26 вересня 2021.
- ↑ Список зарегистрированных политических партий | Министерство юстиции Российской Федерации. minjust.gov.ru. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 12 червня 2020.
- ↑ Список политических партий, имеющих право в соответствии с Федеральным законом от 11.07.2001 № 95-ФЗ «О политических партиях» принимать участие в выборах | Министерство юстиции Российской Федерации. minjust.gov.ru. Архів оригіналу за 12 червня 2020. Процитовано 12 червня 2020.
- ↑ Колесников Андрей, Макаренко Борис (31 травня 2021). Дума-2021: четыре интриги выборов. Московский центр Карнеги. Архів оригіналу за 22 серпня 2021. Процитовано 23 вересня 2021.
- ↑ От рейтингов к результатам (выпуск от 9 сентября). https://cpkr.ru/. 9 вересня 2021. Архів оригіналу за 21 вересня 2021. Процитовано 21 вересня 2021.
- ↑ ЦИК назвала, сколько мандатов получат прошедшие в Думу партии. РБК. 21 вересня 2021. Архів оригіналу за 26 вересня 2021. Процитовано 23 вересня 2021.
- ↑ а б Савельев Михаил (9 червня 2021). Новое место Володина, новые партии в Госдуме: Гращенков раскрыл план Кремля на выборы. Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 23 вересня 2021.
- ↑ Михаил Мошкин, Андрей Самохин (31 травня 2021). Состав Госдумы ждут перемены. Взгляд. Архів оригіналу за 22 вересня 2021. Процитовано 23 вересня 2021.
- ↑ Госдума-2021: Майданов и муж Скабеевой придут вместо Поклонской и Пушкиной. Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 26 вересня 2021.
- ↑ Ни протестов, ни конкуренции // Коммерсантъ. Архівовано з джерела 14 серпня 2021. Процитовано 26 вересня 2021.
- ↑ «Скучно не будет». Чего ждать от будущей Госдумы. Архів оригіналу за 22 вересня 2021. Процитовано 26 вересня 2021.
- ↑ Неустойчивое равновесие: прогноз на думские выборы 2021 года по итогам Единого дня голосования. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 26 вересня 2021.
- ↑ ЦИК: «Единая Россия» получила 324 из 450 мест в Госдуме. Это конституционное большинство. Новая газета. 21 вересня 2021. Архів оригіналу за 21 вересня 2021. Процитовано 22 вересня 2021.
- ↑ ЦИК утвердила итоги выборов в Госдуму и признала их состоявшимися. Известия. 24 вересня 2021. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 24 вересня 2021.
- ↑ Член ЦИК от КПРФ выразил несогласие с итогами думских выборов. Интерфакс. 24 вересня 2021. Архів оригіналу за 26 вересня 2021. Процитовано 24 вересня 2021.
{{cite web}}
: Проігноровано невідомий параметр|description=
(довідка) - ↑ «Второстепенный орган власти». Почему следующая Госдума не будет отличаться от нынешней. Интервью политолога Михаила Виноградова. Архів оригіналу за 27 червня 2021. Процитовано 26 вересня 2021.
- ↑ В Европарламенте предложили готовиться к непризнанию предстоящих выборов в российскую Госдуму. Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 26 вересня 2021.
- ↑ В. Пугачёв, А. Соловьёв (2000). Введение в политологию, гл. 22, § 4. M.: «Аспект Пресс». Архів оригіналу за 18 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021.
...[мажоритарная система] во многом искажает реальную картину предпочтений и волю избирателей... ...В условиях остроконфликтного общества мажоритарная система достаточно опасна для демократии...