Дефект маси — Вікіпедія

Дефе́кт ма́си — різниця між масою спокою атомного ядра даного ізотопу, вираженої в атомних одиницях маси, і сумою мас спокою складових його нуклонів (масовим числом). Позначається ${\displaystyle \Delta m}$.

Згідно із формулою Ейнштейна дефект маси і енергія зв'язку нуклонів в ядрі еквівалентні:

${\displaystyle \Delta E=\Delta mc^{2}}$

де с — швидкість світла у вакуумі.

Дефект маси характеризує стійкість ядра.

Дефект маси, віднесений до одного нуклона, називається пакувальним множником.

Дефект маси виникає внаслідок притягання між нуклонами у ядрі завдяки сильній взаємодії. Він найбільший для ядер у середині періодичної таблиці (як видно з наведеного рисунка) та зменшується при збільшенні атомного номера елемента. Завдяки цьому поділу важких елементів, наприклад, урану або плутонію, вивільняється енергія. З другого боку, як видно з рисунка, енергію можна отримати також при утворенні ядра гелію з ядер водню. Такий процес називається ядерним синтезом. Він є джерелом енергії зірок.

• Астронет. Маса і енергія зв'язку ядра [Архівовано 10 березня 2007 у Wayback Machine.]
•  Енергія зв'язку атомних ядер на YouTube, канал НДІ астрономії Харківського університету

Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.