Джачінто Джиганте — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Джиганте.
Джачінто Джиганте
Giacinto Gigante
При народженніGiacinto Gigante
Народження10 липня 1806(1806-07-10)
Неаполь
Смерть29 листопада 1876(1876-11-29) (70 років)
 Неаполь
Національністьіталієць
КраїнаІталія Італія
Жанрпейзаж, марина
Навчанняу А.С. Пітлоо
Діяльністьхудожник, майстер офорту, графік, літограф, рисувальник
Напрямокреалізм
Роки творчості1878- 1899
ВпливРеалізм
Творипейзажі, акварелі
Брати, сестриErcole Giganted[1]
Роботи в колекціїЕрмітаж, Національна галерея мистецтв і Civic Museums of Leccod
CMNS: Джачінто Джиганте у Вікісховищі

Джачінто Джиганте (італ. Giacinto Gigante; 10 липня 1806, Неаполь — 29 листопада 1876, Неаполь[2]) — італійський художник ХІХ століття, переважно пейзажист.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походить з родини провінційного італійського художника Гаетано Джиганте. Батько був його першим педагогом. Надалі опановував художню майстерність у голландського художника Антоніо Пітлоо,, що працював у Неаполі, акварельну техніку вивчав під керівництвом німецького художника Вільгельма Губера (1787-1871). Пітлоо став засновником так званої школи Позіліппо, що була активною в місті Неаполь та його околицях. Вже 20-річним брав участь у першій Виставці образотворчих мистецтв 1826 року, куди подав чотири картини.

Серед графічних технік, котрими володів Джачінто Джиганте — літографія. Працював в Римі. Пізніше він перейшов до живопису олійними фарбами. 1837 року помер Антоніо Пітлоо. Джачінто Джиганте повернувся у Неаполь, де підхопив місцеву художню течію і сам стане представником пейзажної школи Позіліппо, як її назвали художні критики.

Як художник він виборов популярність. Серед його замовників — аристократи Італії і Російської імперії, королівська родина Бурбонів. З 1855 року почав активно практикувати акварельний живопис, розробивши самостійну її техніку разом із свинцевими білилами.

Помер у Неаполі 29 листопада 1876 року.

Мав двох братів. Ахілле (1823-1846) та Ерколе Джиганте (1815-1860) теж були художниками пейзажистами. Рідна сестра братів Джиганте була дружиною іншого італійського художника Ахілле Віанеллі (1803—1894), котрий був почесним професором Художньої академії Неаполя.

Вибрані твори

[ред. | ред. код]
Джачінто Джиганте. «Ринок в Амальфі», 1845 р.
  • «Узбережжя »
  • « Пейзаж », 1832[2]
  • « Ченці в альтанці на березі моря. Амальфі», 1841
  • «Краєвид на околиці Сорренто », 1842[2]
  • «Гірський монастир », 1862[2]
  • «Морський краєвид у Позіліппо », 1844
  • «Неаполітанська затока », 1849 [2]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • M. Limoncelli, Giacinto Gigante, Napoli 1934
  • A. Schettini, La Pittura napoletana dell’ottocento, Editrice E.D.A.R.T. Napoli 1967
  • Massimo Ricciardi, La costa d’Amalfi nella pittura dell’ottocento, De Luca editore Salerno 1998
  • AA.VV. Il secondo ‘800 italiano, Le poetiche dal vero, Mazzotta Milano 1988
  • Nello e Saverio Ammendola, Ottocento-Novecento, due secoli di pittura a Napoli, con introduzione e intervista di M. Picone Petrusa, Electa Napoli, Napoli 1999.
  • Renato Ruotolo, La scuola di Posillipo, Franco di Mauro Editore, Napoli 2002
  • I colori della Campania, Omaggio a Giacinto Gigante, Electa Napoli 2006
  • Napoli nella veduta napoletana dal seicento al novecento, Electa Napoli Catalogo Mostra Pinacoteca Del Nuevo Leon, Monterrey, Messico 2007
  • Гос. Эрмитаж, каталог 1, «Западноевропейская живопись», Ленинград, «Аврора», 1976

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2017.
  2. ↑ а б в г д Гос. Эрмитаж, каталог 1, «Западноевропейская живопись», Ленинград, «Аврора», 1976, с. 152-153

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джачінто Джиганте

Див. також

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Джачінто_Джиганте