Джеймс Ставрідіс — Вікіпедія

Джеймс Джордж Ставрідіс англ. James George Stavridis
Адмірал Джеймс Ставрідіс
16-й Головнокомандувач об'єднаними збройними силами НАТО в Європі
2 липня 2009 — 13 травня 2013
Попередник:	Банц Кредок
Наступник:	Філіп Брідлав
15-й Головнокомандувач Збройними силами США в Європі
з 2 липня 2009
Попередник:	Банц Кредок
Наступник:	Філіп Брідлав
Головнокомандувач Південним Командуванням Збройних сил США
2006 — 2009
Попередник:	Банц Кредок
Наступник:	Дуглас Фрейзер
Ім'я при народженні:	англ. James George Stavridis
Народження:	15 лютого 1955(1955-02-15) (69 років) Вест-Палм-Біч, Флорида, США[1]
Країна:	США
Освіта:	Командно-штабний коледж ВМС США, Школа Флетчера права і дипломатіїd, Військово-морська Академія США, McClintock High Schoold і Національний воєнний коледж США
Нагороди:	Медаль за видатну службу в Збройних силах Медаль «За видатні заслуги» Медаль за відмінну службу в Збройних силах Легіон Заслуг Медаль за похвальну службу Похвальна медаль Медаль за досягнення (США) Нагорода за видатну єдність частини Подяка за доблесть
Медіафайли у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Дже́ймс Ставрі́діс, повне ім'я — Дже́ймс Джо́рдж Ставрі́діс (англ. James George Stavridis, грец. Τζέιμς Σταυρίδης; нар. 15 лютого 1955, Вест-Палм-Біч, Флорида, США) — американський військовослужбовець грецького походження, Головнокомандувач Збройними силами США в Європі (2009—2013), Головнокомандувач об'єднаними збройними силами НАТО в Європі (2009—2013), Головнокомандувач Південним Командуванням Збройних сил США (2006—2009), адмірал у відставці, доктор права і дипломатії^[2][3].

Джеймс Ставрідіс народився 15 лютого 1955 року^[4] в Вест-Палм-Біч (Флорида, США) в сім'ї Ширлі і Джорджа Ставрідіс^[5][6][7]. Його дідусь був понтійським греком, який народився і виріс в північно-східній Анатолії (сучасна Туреччина). Пізніше він емігрував до Сполучених Штатів Америки^[8].

У своїй книзі «Капітан міноносця» він напише про дідуся таке:

На початку 1920-х мій дід, кремезний грецький вчитель Димітріос Ставрідіс, був виселений з Туреччини внаслідок етнічних чисток, що були спрямовані проти греків, які живуть на території Османської імперії. Він ледве врятувався в маленькому човні, перетинаючи Егейське море і прямуючи до Афін, а звідти — на острів Елліс...[9]

У 1976 році Ставрідіс успішно закінчив Академію ВМС США, а у 1984 — навчання у школі Флетчера (школа права і дипломатії) при Університеті Тафтса, отримавши ступінь магістра, а згодом й ступінь доктора права і дипломатії.

У 1992 році закінчив Національний військовий коледж США^[10][11].

Він одружений з Лорі Холл.

Після закінчення навчання в Академії ВМС США Джеймса Ставрідіса, як оперативного співробітника з експлуатацію USS Valley Forge, було направлено на есмінець USS Barry, на якому він служив з 1993 по 1995 рр. За його командування вони завершили операцію з розгортання сил на Гаїті, в Боснії, і в Перській затоці. З 1998 року він командував Destroyer Squadron 21. У 2002 році Джеймс Ставрідіс переведений в ударну групу Enterprise Carrier, яка успішно провела операцію зі звільнення Іраку. За ці заслуги йому було присвоєно звання віце-адмірала. У 2005 році Ставрідіс став старшим військовим помічником державного секретаря з оборони, а 19 жовтня 2006 року — головнокомандувачем військово-морського флоту США Південного командування в Маямі.

У липні 2009 року його призначено верховним головнокомандувачем ОЗС НАТО в Європі^[12]. Ці обов'язки він виконував до 2013 року.

Також Ставрідіс перебував на службі у Керівника військово-морськими операціями США, був радником в Об'єднаному комітеті начальників штабів США, а також старшим помічником Міністра військово-морських сил США.

На початку 2011 року на підставі анонімної скарги Міністерство оборони США почало розслідування, яке стосувалось неправомірних дій Джеймса Ставрідіса, а саме: нецільового використання бюджетних коштів, використання державної посади в особистих цілях. 11 вересня 2012 року через доповідь^[13] Генерального інспектора департаменнту оборони звільнений від обов'язків на час розслідування. На його захист став тоді діючий секретар ВМС США Рей Мабус, який твердив наступне:

Ставрідіс чесний офіцер і відданий державний службовець, він завжди відстоював інтереси США і ніколи не намагався використовувати свою державну посаду задля особистої вигоди.[14]

Розслідування було закрите через недоведеність його провини.

У 2013 році він пішов у відставку. З 1 липня 2013 і до сьогодні він виконує функції декана Школи Флетчера при Університеті Тафтса^[15].

• Нагороди США:
• Медаль за видатну службу в Збройних силах (США)
• Медаль «За видатні заслуги» ВМС США
• Медаль за відмінну службу в Збройних силах (США)
• Легіон Заслуг (США)
• Медаль за похвальну службу (США)
• Похвальна медаль (США)
• Медаль за досягнення (США)
• Нагорода за видатну єдність частини (США)
• Подяка частині ВМС США
• Відзнака за видатні заслуги (США)
• Відзнака за ефективність
• Експедиційна медаль (США)
• Медаль за службу національній обороні (США)
• Медаль за участь у війні в Затоці (США)
• Медаль за службу у війні з тероризмом (США)
• Відзнака за службу в морі (США)
• Медаль за службу в Збройних силах (США)
• Відзнака за службу за кордоном (США)
• Медаль стрільця
• Міжнародні нагороди:
• Медаль НАТО
• Хрест за заслуги (Греція)
• Орден Почесного легіону
• Орден Корони (Бельгія)
• Орден Фенікса (Греція)
• Орден Орлиного Хреста (Естонія)
• Орден «За заслуги перед Італійською Республікою»
• Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»
• Орден Заслуг (Люксембург)
• Орден Заслуг (Угорщина)
• Орден «За заслуги перед Польщею»
• Орден князя Трпиміра (Хорватія)
• Орден «За заслуги перед Литвою»
• Медаль Королівства Нідерландів
• Орден «За заслуги перед Аргентиною»
• Почесна медаль (Латвія)
• Орден «За заслуги перед Бразилією»
• Орден «За заслуги перед Колумбією»
• Великий Хрест (Португалія)
• Медаль подяки (Албанія)
• Великий Хрест (Гватемала)
• Медаль «За визволення Кувейта»

Джеймс Ставрідіс автор понад 20 книг та 1000 публікацій, статей, оглядів, рецензій.

• Випадковий адмірал / The Accidental Admiral: A Sailor Takes Command at NATO U.S. Naval Institute Press, 2014 ISBN 978-1-61251-704-9
• Партнерство для країн Америки / Partnership for the Americas: Western Hemisphere Strategy and U.S. Southern Command, NDU Press, November 2010
• Команда в морі / Command At Sea, Sixth Edition, Annapolis: U.S. Naval Institute Press, Co-authored with Rear Admiral Robert Girrier, USN, 2010 ISBN 9781591147985
• Капітан міноносця / Destroyer Captain: Lessons of a First Command, U.S. Naval Institute Press, 2007 ISBN 9781591148494
• Керівництво дивізіоном / Division Officer's Guide, Eleventh Edition, Annapolis: U.S. Naval Institute Press, Co-authored with Commander Robert Girrier, 2005 ISBN 9781591147992

• Напівпричепи / Semi-Sumergibles: Una Amenaza Emergente en las Américas.» Air & Space Power Journal en Español, Volumen XX, No. 2, pp. 3–5, Segundo Trimestre 2008
• НАТО: Міст крізь час / NATO: A Bridge Across Time, " Freedom's Challenge — Marking the 20th Anniversary of the Fall of the Berlin Wall, December 2009
• Америка: Ми всі разом / The Americas: We're All in This Together, " Oct 2007 Vol. 1, Issue 2
• Успіх НАТО в Лівії / NATO's Success in Libya: The Right Way to Run an Intervention, " pp. 2–7, No. 2, Vol 91, March/April 2012 (with Ambassador Ivo H. Daalder)
• Стратегічні комунікації та національна безпека / Strategic Communication and National Security, " pp. 4–7, Issue 46, 3rd Quarter 2007
• Підводні човни / Submarine Boats: The Beginnings of Underwater Warfare, " Book Review, pp. 92–93, August 1984
• Історія одного американського флоту у Другій світовій війні / The Bowfin: The Story of One of America's Fabled Fleet Submarines in the World War II, " Book Review, pp. 79–80, February 1984