Джем Оздемір — Вікіпедія
Джем Оздемір | |
---|---|
нім. Cem Özdemir | |
Народився | 21 грудня 1965[1][2][3] (59 років) Бад-Урах[4] |
Країна | Туреччина Німеччина |
Місце проживання | Kreuzbergd |
Діяльність | політик, захисник довкілля |
Alma mater | Q1380174? |
Знання мов | німецька, турецька, англійська і Швабський діалект |
Членство | Атлантік-Брюке, Європейська рада з міжнародних відносин і Pizza-Connectiond |
Посада | член бундестагу Німеччиниd[1], член бундестагу Німеччиниd[5], Депутат Європейського парламенту[6], член бундестагу Німеччиниd[7], член бундестагу Німеччиниd[8], член бундестагу Німеччиниd[9], член бундестагу Німеччиниd[10][11] і Federal Minister of Food and Agricultured[12] |
Партія | Союз 90/Зелені[13] |
Конфесія | іслам |
У шлюбі з | Pia Castrod[14] |
Нагороди | |
Сайт | oezdemir.de |
Джем Оздемір (нім. Cem Özdemir; нар. 21 грудня 1965, Бад-Урах) — німецький та європейський «зелений» політик черкесько-турецького походження, співголова федерального правління партії «Союз 90/Зелені» (2008—2018), депутат Бундестагу (1994—2002) та Європейського парламенту (2004—2009).
Син іммігрантів з Туреччини, етнічний черкес. Працював педагогом і журналістом, опублікував кілька книг з питань турецької імміграції до Німеччини. Член партії «зелених» з 1981 року. Обраний до Бундестагу в 1994 році. Повторно обирається в 1998 і 2002 роках. Проте в результаті серії скандалів змушений піти у відставку. У 2004 році став депутатом Європейського парламенту. У 2008 році обраний депутатами партійних зборів на пост співголови партії «зелених» разом з Клаудією Рот. Оздемір одружений і має двох дітей.
16 грудня 2020 року взяв шефство над Катериною Борисевич, білоруською політичною бранкою[15]. 31 травня 2021 року взяв на себе протекцію Романа Протасевича, білоруського політв’язня[16][17].
- ↑ а б Stammdaten aller Abgeordneten des Deutschen Bundestages
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #11949941X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Members of the European Parliament, Членове на Европейския парламент, Diputados al Parlamento Europeo, Poslanci Evropského parlamentu, Medlemmer af Europa-Parlamentet, Mitglieder des Europäischen Parlaments, Euroopa Parlamendi liikmed, Βουλευτές του Ευρωπαϊκού Κοινοβουλίου, Députés au Parlement européen, Feisirí Pharlaimint na hEorpa, Zastupnici u Europskom parlamentu, Deputati al Parlamento europeo, Eiropas Parlamenta deputāti, Europos Parlamento nariai, Az Európai Parlament képviselői, Il-Membri tal-Parlament Ewropew, Leden van het Europees Parlement, Posłowie do Parlamentu Europejskiego, Deputados ao Parlamento Europeu, Deputații în Parlamentul European, Poslanci Európskeho parlamentu, Poslanci Evropskega parlamenta, Euroopan parlamentin jäsenet, Europaparlamentets ledamöter
- ↑ https://www.bundestag.de/abgeordnete/biografien/O/oezdemir_cem-857832
- ↑ http://webarchiv.bundestag.de/archive/2007/0206/mdb/mdb14/bio/O/oezdece0.html
- ↑ https://www.bundestag.de/webarchiv/abgeordnete/biografien18/O/oezdemir_cem-258834
- ↑ bundestag.de — 1996.
- ↑ http://webarchiv.bundestag.de/archive/2005/1115/mdb/mdb15/bio/O/oezdece0.html
- ↑ The Federal Government | Cabinet
- ↑ https://www.workwithdata.com/person/cem-ozdemir-1965
- ↑ https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-26797656.html
- ↑ 100 Paten für politische Gefangene in Belarus: Cem Özdemir wird Pate der Journalistin Katsiaryna Barysevich (нім.). Libereco – Partnership for Human Rights. 16 грудня 2020. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 2 лютого 2021.
Es ist von unschätzbarem Wert, dass mutige Journalist*innen wie Katsiaryna Barysevich die Wahrheit ans Licht bringen. ... Katsiaryna Barysevich ist eine von vielen beeindruckenden Frauen, die den Wandel in Belarus vorangetrieben haben.
- ↑ Cem Özdemir is committed to the release of Raman Pratasevich (англ.). Libereco – Partnership for Human Rights. 31 травня 2021. Архів оригіналу за 31 травня 2021. Процитовано 31 травня 2021.
- ↑ Демидова, Ольга (31 травня 2021). Один из лидеров "зеленых" Германии взял шефство над Романом Протасевичем (рос.). Deutsche Welle. Архів оригіналу за 1 червня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
- Офіційний сайт [Архівовано 29 січня 2011 у Wayback Machine.]