Джино Россетті — Вікіпедія

Джино Россетті
Особисті дані
Народження	7 листопада 1904(1904-11-07)
	Ла-Спеція, Італія
Смерть	16 травня 1992(1992-05-16) (87 років)
	Ла-Спеція, Італія
Поховання	Turin Park Cemeteryd
Громадянство	Італія
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
1922-1923	«Спеція»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1921–1926 «Спеція» 103 (35) 1926–1933 «Торіно» 212 (134) 1933–1937 «Наполі» 120 (27) 1937–1938 «Торіно» 7 (1) 1938–1939 «Спеція» 26 (9) 1939–1941 «Мачерата» 10 (2)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1927–1929 Італія 13 (9)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1938–1939 «Спеція» 1939–1941 «Мачерата» 1942–1943 «Тернана» 1945–1946 «Ківассо» 1948–1949 «Казале» 1951–1952 «Казале»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Джино Россетті (італ. Gino Rossetti, нар. 7 листопада 1904, Ла-Спеція — пом. 16 травня 1992, Ла-Спеція) — італійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Виступав, зокрема, за «Торіно» та «Наполі», а також національну збірну Італії. Россетті є рекордсменом за кількістю голів в одному чемпіонаті Італії — 36 м'ячів.

Був відомий як Россетті ІІ, оскільки мав старшого брата Джузеппе, що також був відомим футболістом.

Народився 7 листопада 1904 року в місті Ла-Спеція. Його ім'я повинно було бути Джино Розетті (італ. Gino Rosetti), але через помилку реєстратора муніципалітету Спеції, який неправильно записав прізвище, він став Россетті^[1]. Вихованець футбольної школи клубу «Спеція». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1921 року в основній команді того ж клубу, в якій провів п'ять сезонів, взявши участь у 103 матчах чемпіонату.

Його гру помітили керівники «Торіно», але «Спеція» відмовила у продажу гравця. Тоді Россетті став погрожувати, що поїде в Чилі, до свого брата Джузеппе Росетті, який грав у цій країні за «Коло-Коло»^[2], і буде виступати в чемпіонаті Чилі. Керівники «Спеції» повірили словами Джино, і Россетті став футболістом «Торіно».

У туринській команді Россетті став одним з лідерів клубу, утворивши знамениту трійцю нападу, названу «Чудове тріо» (італ. Il trio delle meraviglie)^[2], складену з нього самого, Адольфо Балонч'єрі та Хуліо Лібонатті. З «Торіно» Россетті виграв у 1927 році чемпіонат Італії^[3]. А в наступному сезоні Джино забив 23 голи, ставши одним з найкращих бомбардирів першості, чим допоміг своїй команді вдруге поспіль стати найсильнішою в Італії. У сезоні 1928/29 «Торіно» посів друге місце, пропустивши вперед «Болонью», але сам Россетті був кращим гравцем чемпіонату, забивши рекордні 36 м'ячів в 27-ми іграх. Це був рекорд кількості голів в одному сезоні вищого дивізіону Італії^[4], якій зміг повторити аргентинець Гонсало Ігуаїн лише через понад 85 років у сезоні 2015/16^[5][6]. Загалом же Россетті виступав за «Торіно» до 1933 року, забивши за клуб 136 голів у 219 матчах в усіх змаганнях.

У 1933 році Россетті перейшов в «Наполі», але колишньої результативністю не відзначався, забиваючи менше 10 голів за сезон. Частково і через це 1937 року футболіст повернувся в «Торіно», але у сезоні 1937/38 зіграв лише 7 матчів у Серії А.

В сезоні 1938/39 виступав за «Спецію» у Серії В, де був капітаном і граючим тренером, після чого завершив ігрову кар'єру, хоча в майбутньому ще зіграв кілька ігор за нижчолігову «Мачерату», яку тренував у майбутньому.

27 січня 1927 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Італії у матчі із Швейцарією. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала усього 3 роки, провів у формі головної команди країни 13 матчів, забивши 9 голів.

У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1928 року в Амстердамі, на якому команда здобула бронзові нагороди, а також став чемпіоном і найкращим бомбардиром (разом з партнером по команді Хуліо Лібонатті) чемпіонату Центральної Європи в 1930 році.

Після одного сезону зі «Спецією», Россетті два роки тренував «Мачерату», яку за підсумками першого сезону вивів з Серії С до Серії В, але в другому втримати її там не зумів.

В подальшому очолював клуб «Тернана» (в той час команда мала назву Polisportiva Fascista Mario Umberto Borzacchini), з яким під час сезону 1942/43 рік вийшов у плей-оф за право виходу в Серію В, але там поступився на користь «Варезе» і «Салернітани».

Після війни, під час сезону 1945/46 тренував «Ківассо», після чого протягом двох непослідовних сезонів (1948/49 і 1951/52) працював з клубом «Казале», також у Серії С.

Помер 16 травня 1992 року на 88-му році життя.

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Усього
		Турнір	Ігор	Голів	Турнір	Ігор	Голів	Турнір	Ігор	Голів	Ігор	Голів
1921–22	«Спеція»	ПД	20	5	-	-	-	-	-	-	20	5
1922–23		ПД	26	6	-	-	-	-	-	-	26	6
1923–24		ПД	21	2	-	-	-	-	-	-	21	2
1924–25		ПД	22	7	-	-	-	-	-	-	22	7
1925–26		СД (ІІ)	14	15	-	-	-	-	-	-	14	15
1926–27	«Торіно»	ДН	26	19	КІ	2	6	-	-	-	28	25
1927–28		ДН	33	23	-	-	-	-	-	-	33	23
1928–29		ДН	30	36	-	-	-	-	-	-	30	36
1929–30		A	33	17	-	-	-	-	-	-	33	17
1930–31		A	29	7	-	-	-	-	-	-	29	7
1931–32		A	30	17	-	-	-	-	-	-	30	17
1932–33		A	31	15	-	-	-	-	-	-	31	15
1933–34	«Наполі»	A	33	7	-	-	-	-	-	-	33	7
1934–35		A	29	5	-	-	-	КЦЄ	3	0
1935–36		A	28	9	КІ	2	2	-	-	-
1936–37		A	30	6	КІ	3	0	-	-	-
Усього за «Наполі»			120	27		5	2		3	0	128	29
1937–38	«Торіно»	A	7	1	КІ	2	3	-	-	-	9	4
Усього за «Торіно»			219	135		4	9				223	144
1938–39	«Спеція»	B (ІІ)	26	9	КІ	1+	?	-	-	-
Усього за «Спецію»			129	44		1+	?				130+	44+
1939–40	«Мачерата»	C (ІІІ)	8	2	КІ	2+	?	-	-	-
1940–41		B (ІІ)	2	0	КІ	0	0	-	-	-
Усього за «Мачерату»			10	2		2+	?
Усього за кар'єру			478	208		12+	11+		3	0	493+	219+

 Статистика матчів і голів за збірну —  Італія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
30/01/1927	Женева	Швейцарія	1 – 5	Італія	товариський матч	1
20/02/1927	Мілан	Італія	2 – 2	Чехословаччина	товариський матч	-
24/04/1927	Коломб	Франція	3 – 3	Італія	товариський матч	-
25/03/1928	Рим	Італія	4 – 3	Угорщина	Кубок Центральної Європи 1927—1930	1
15/04/1928	Порту	Португалія	4 – 1	Італія	товариський матч	-
22/04/1928	Хіхон	Іспанія	1 – 1	Італія	товариський матч	-
29/05/1928	Амстердам	Франція	3 – 4	Італія	ОІ 1928	1
01/06/1928	Амстердам	Іспанія	1 – 1 д.ч.	Італія	ОІ 1928	-
14/10/1928	Цюрих	Швейцарія	2 – 3	Італія	Кубок Центральної Європи 1927—1930	2
11/11/1928	Рим	Італія	2 – 2	Австрія	товариський матч	-
03/03/1929	Болонья	Італія	4 – 2	Чехословаччина	Кубок Центральної Європи 1927—1930	3
07/04/1929	Відень	Австрія	3 – 0	Італія	Кубок Центральної Європи 1927—1930	-
28/04/1929	Турин	Італія	1 – 2	Німеччина	товариський матч	1
Усього		Матчів	13		Голів (34 місце)	9

Статистика виступів у кубку Мітропи

[ред. | ред. код]

№	Розіграш	Стадія	Дата та місце проведення	Команда 1	Рахунок	Команда 2	Голи
1	1934	1/8	17.06.1934, Відень	Адміра (Відень)	0:0[7]	Наполі
2	1934	1/8	24.06.1934, Неаполь	Наполі	2:2[8]	Адміра (Відень)
3	1934	1/8 перегр.	1.07.1934, Цюрих	Адміра (Відень)	5:0[9]	Наполі
Всього у кубку Мітропи					3		0

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Як гравця

[ред. | ред. код]

• Чемпіон Італії (2):

«Торіно»: 1926–27^[10], 1927–28

• Володар Кубку Центральної Європи (1):

Італія: 1927–30

• Бронзовий олімпійський призер: 1928

Особисті

[ред. | ред. код]

• Найкращий бомбардир чемпіонату Італії: 1928–29 (36 голів)
• Найкращий бомбардир Кубку Центральної Європи: 1927–30 (6 голів)^[11]

Примітки

[ред. | ред. код]

1. ↑ Carratelli та p.52
2. ↑ ^{а б} Chiesa та p.382
3. ↑ Статистика на сайті RSSSF.com [Архівовано 29 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
4. ↑ http://gazzettaworld.gazzetta.it/features/serie-a-torino-rossetti/^{[недоступне посилання з липня 2019]}
5. ↑ Higuain: 'I am so happy!'. Football Italia. 14 травня 2016. Архів оригіналу за 17 травня 2016. Процитовано 14 травня 2016.
6. ↑ Chris Davie (14 травня 2016). Higuain makes Serie A history by breaking 66-year-old goalscoring record. goal.com. Архів оригіналу за 17 травня 2016. Процитовано 14 травня 2016.
7. ↑ 0:0 [Архівовано 24 серпня 2019 у Wayback Machine.]
8. ↑ 2:2 [Архівовано 24 серпня 2019 у Wayback Machine.]
9. ↑ 5:0 [Архівовано 12 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
10. ↑ згідно рішення федерації «Торіно» було позбавлене титулу через махінації з результатом матчу
11. ↑ Разом з Хуліо Лібонатті.

Джерела

[ред. | ред. код]

• Mimmo Carratelli, La grande Storia del Napoli, Gianni Marchesini Editore, ISBN 978-88-88225-19-7.
• Carlo Fontanelli e Galante-Andreoni, Le Aquile volano in … B, GEO EDIZIONI, 2006.
• Gianni Brera. Storia critica del calcio italiano. Milano, Baldini & Castoldi, 1998.
• Carlo F. Chiesa, Il secolo azzurro, Minerva edizioni, ISBN 978-88-7381-310-1.
• Armadori Giorgio; Armadori Christian (2001). Tra storia e leggenda, almanacco illustrato della Ternana dalle origini al 2000. Ternana Calcio. ISBN 88-434-0859-3

Посилання

[ред. | ред. код]

• Статистика виступів за збірну на сайті Федерації футболу Італії. (італ.)
• Дані про гравця в «Енциклопедії футболу». [Архівовано 31 травня 2017 у Wayback Machine.] (італ.)
• Джино Россетті на сайті National-Football-Teams.com (англ.)

Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Портал «Біографії»   Портал «Футбол»