Джонатан де Гузман — Вікіпедія

Ф
Джонатан де Гузман
Джонатан де Гузман
Джонатан де Гузман
Особисті дані
Повне ім'я Джонатан Александер
де Гузман
Народження 13 вересня 1987(1987-09-13) (37 років)
  Торонто, Канада
Зріст 174 см
Вага 77 кг
Громадянство  Нідерланди
Позиція півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Греція ОФІ
Номер 33
Юнацькі клуби
1999–2005 Нідерланди «Феєнорд»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2005–2010 Нідерланди «Феєнорд» 109 (23)
2010–2011 Іспанія «Мальорка» 34 (6)
2011–2014 Іспанія «Вільярреал» 20 (0)
2012–2014   Англія «Свонсі Сіті» 71 (9)
2014–2017 Італія «Наполі» 23 (3)
2016   Італія «Карпі» 5 (1)
2016–2017   Італія «К'єво» 27 (2)
2017–2020 Німеччина «Айнтрахт» Ф 52 (3)
2020– Греція ОФІ 16 (4)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2008 Нідерланди Нідерланди U-21 4 (3)
2008 Нідерланди Нідерланди (ол.) 6 (0)
2013–2015 Нідерланди Нідерланди 14 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 25 квітня 2021.

Джонатан де Гузман (нід. Jonathan de Guzmán, нар. 13 вересня 1987, Торонто) — нідерландський футболіст, півзахисник грецького клубу ОФІ. Молодший брат футболіста збірної Канади Джуліана де Гузмана.

Виступав, зокрема, за «Феєнорд» та «Мальорку», а також національну збірну Нідерландів.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народився в канадському місті Торонто в родині філіппінця та ямайки[1], де був третьою дитиною після брата Джуліана та сестри Жанель[2].

Батько хотів, щоб його сини грати в баскетбол, але у зв'язку з їх невисоким зростом вони почали грати у футбол. Джонатан почав свою молодіжну кар'єру в Північному Скарборо в Канаді. Щоб поліпшити свої навички, хлопець тренувався шість разів на тиждень і брав активну участь у трьох різних командах. Коли його брат Джуліан покинув Канаду, щоб приєднатися молодіжної академії французького «Марселя», прагнення Гусмана також продовжити свою кар'єру в Європі значно виріс, так як Канада, на думку братів, була нефутбольною країною, де важко було покращувати свої здібності. У віці 12 років, через два роки після його брат відправився до Франції, Джонатан приєднався до молодіжної академії нідерландського «Феєнорда»[3].

«Феєнорд»

[ред. | ред. код]
Джонатан де Гузман під час виступів за «Феєнорд». 7 липня 2007 року

Джонатан пройшов усі щаблі академії «Феєнорда» і 2005 року був заявлений за основну команду. Його дебют відбувся в матчі проти «Геренвена». Свій перший м'яч за «Фейєноорд» Джонатан забив 30 вересня 2005 року в матчі проти клубу «Віллема II» на 9-ій хвилині. У своєму першому сезоні де Гузман провів 29 матчі та забив 4 м'ячі в Ередивізі сезону 2005/06, а його клуб посів третє місце в чемпіонаті.

У квітні 2008 року Джонатан продовжив контракт в клубом до літа 2010 року, де і грав до завершення контракту. Всього провів у Роттердамі п'ять сезонів, взявши участь у 109 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Феєнорда», був основним гравцем команди.

Виступи в Іспанії

[ред. | ред. код]

27 липня 2010 року на правах вільного агента перейшов в іспанську «Мальорку», де провів весь наступний сезон, після чого 31 серпня 2011 року, за кілька годин до закриття трансферного вікна, перейшов в «Вільярреал»[4], але закріпитись в основній команді не зумів.

У липні 2012 року Джонатан був орендований на сезон валлійським клубом «Суонсі Сіті»[5], з яким виграв Кубок англійської ліги, зробивши дубль у фінальному матчі проти «Бредфорд Сіті» (5:0). Влітку 2013 року валлійський клуб продовжив оренду гравця ще на один ігровий рік[6]. Відіграв за валійську команду 71 матч в національному чемпіонаті.

Переїзд до Італії

[ред. | ред. код]

20 серпня 2014 року уклав чотирирічний контракт з італійським «Наполі». Дебютував у новій команді 31 серпня в матчі Серії А проти «Дженоа» (2:1), замінивши Марека Гамшик на 74 хвилині і забивши переможний гол у компенсований час. 6 листопада 2014 року Джонатан зробив хет-трик у матчі групового етапу Ліги Європи проти «Янг Бойз» (3:0). 22 грудня того ж року де Гузман виграв свій перший трофей з клубом — Суперкубок Італії, в якому Джонатан провів на полі 106 хвилин, після чого був замінений на Жоржиньйо, а неаполітанці в серії пенальті здолали «Ювентус». Всього у своєму першому сезоні в італійському клубі Джонатан провів 36 матчів і 7 голів у чемпіонаті і кубку.

Проте у наступному сезоні новий тренер «блакитних» Мауріціо Саррі не бачив голландця у своїй команді[7], через що він не провів до кінця року жодного матчу за основну команду. Зважаючи на це голландця захотіли бачити у своїх лавах французьке «Монпельє», англійські «Борнмут» і «Свонзі», а також нідерландські ПСВ і «Вітесс»[8]. Однак де Гузман залишився в Італії і у січні 2016 року Джонатан перейшов на правах оренди до кінця сезону в інший італійський клуб «Карпі»[9].

Провівши у складі «Карпі» пів року, також на правах оренди приєднався до складу «К'єво»[10].

Подальша кар'єра

[ред. | ред. код]

10 липня 2017 підписав трирічний контракт з німецьким «Айнтрахтом»[11].

Після закінчення контракту, 19 жовтня 2020 року став гравцем грецького ОФІ[12].

Виступи за збірні

[ред. | ред. код]

Оскільки Джонатан народився в Канаді, а довгий час жив в Нідерландах, то він міг вибирати за збірну якої країни йому виступати. Після того, як у лютому 2008 року Джонатан отримав нідерландське підданство, він вирішив виступати за збірну Нідерландів. Його рішення було зустрінуте розчаруванням з боку Канади, подібно до випадку з Овеном Харгрівзом, який так само народився в Канаді, але вирішив виступати за збірну Англії. Старший брат Джонатана Джуліан, який так само народився в Канаді, виступає за збірну Канади.

Джонатан де Гузман під час виступів за молодіжну збірну Нідерландів. 24 березня 2008 року

Де Гузман дебютував у молодіжній збірній Нідерландів 26 березня 2008 року в матчі кваліфікаційного турніру до молодіжного Чемпіонату Європи проти Естонії, який завершився перемогою Нідерландів з рахунком 3:0, Джонатан зіграв значну роль у матчі. Всього на молодіжному рівні зіграв у 4 офіційних матчах, забив 3 голи.

Влітку 2008 року захищав кольори олімпійської збірної Нідерландів, разом з якою дійшов до чвертьфіналу Олімпійських іграх в Пекіні. У чвертьфіналі нідерландці поступилися майбутнім переможцям олімпіади збірної Аргентини з рахунком 2:1.

6 лютого 2013 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Нідерландів в товариській грі проти збірної Італії.

Наступного року потрапив у заявку збірної на чемпіонат світу 2014 року в Бразилії.

Всього провів у формі головної команди країни 14 матчів.

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]
«Феєнорд»: 2007-08
«Свонсі Сіті»: 2012-13
«Наполі»: 2014
«Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні): 2017-18

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Notable Filipino Canadians. NotableFilipinos.com. Архів оригіналу за 9 червня 2009. Процитовано 15 червня 2009.
  2. The Last Word. Toronto Sun. 23 квітня 2006. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 5 жовтня 2009.
  3. Jonathan De Guzmán. Kameraadjes (Dutch) . Архів оригіналу за 8 вересня 2009. Процитовано 4 жовтня 2009.
  4. Official: Villarreal sign Jonathan de Guzman from Mallorca. Goal.com. 31 августа 2011. Архів оригіналу за 26 липня 2014. Процитовано 6 червня 2014. {{cite news}}: Cite має пустий невідомий параметр: |3= (довідка)
  5. De Guzman's the man for Swans (англ.). swanseacity.net. Архів оригіналу за 13.07.2012. Процитовано 13.7.2012.
  6. Де Гузман продолжит выступать за «Суонси». Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 6 червня 2014.
  7. Агент: "Де Гузман перейдет в Суонси". Архів оригіналу за 4 лютого 2016. Процитовано 29 січня 2016.
  8. Ряд клубов заинтересовался де Гузманом. Архів оригіналу за 4 лютого 2016. Процитовано 29 січня 2016.
  9. Карпи: де Гузман пришел, Марроне ушел. Архів оригіналу за 30 січня 2016. Процитовано 29 січня 2016.
  10. Official: De Guzman to Chievo | Football Italia. www.football-italia.net. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
  11. De Guzman hat in Frankfurt unterschrieben. kicker (de-DE) . Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 1 травня 2021.
  12. Ποδοσφαιριστής του ΟΦΗ ο Jonathan de Guzman. Ofi FC (амер.). 19 жовтня 2020. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 1 травня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]