Джон Філіп Абізаїд — Вікіпедія

Джон Філіп Абізаїд
англ. John Philip Abizaid
Народження1 квітня 1951(1951-04-01)[1] (73 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Редвуд-Сіті, Каліфорнія, США Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСША США
ОсвітаГарвардський університет, Військова академія США і Йорданський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки служби19732007
Звання Генерал
Командуванняпідрозділ 82-ї повітряно-десантної дивізії;
1-а піхотна дивізія;
Військова академія США;
Центральне командування США
Війни / битвиВійна в Перській затоці, Вторгнення США в Гренаду, Боснійська війна, Косовська війна, Війна в Афганістані 2001-2021 і Війна в Іраку Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиChristine Abizaidd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Медаль «За видатну службу в Збройних силах» (США)
Медаль «За видатну службу в Збройних силах» (США)
Офіцер ордена За заслуги перед ФРН
Офіцер ордена За заслуги перед ФРН
Медаль «За видатні заслуги» армії (США)
Медаль «За видатні заслуги» армії (США)

Джон Філіп Абізаїд (англ. John Philip Abizaid, араб. جون أبي زيد) — американський генерал, в 2003—2007 роках очолював Центральне командування США. Він контролював проведення військових операцій в 27 країнах, починаючи від Африканського Рогу, Аравійського півострова і закінчуючи Південною і Центральною Азією, покриваючи більшу частину Близького Сходу. Під його командуванням в CENTCOM перебувало 250 тис. американських військовослужбовців. Радник Міністра оборони України (з 2016).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1 квітня 1951 року, в Редвуд-Сіті, Північна Каліфорнія, США. Абізаїд, наполовину араб за національністю, виріс в католицькій родині. Його батько, учасник Другої світової, один виховував Джона, після того як мати хлопчика померла від раку.

Освіта

[ред. | ред. код]

У 1973 році закінчив навчання у Військовій академії США (USMA) у Вест-Пойнті, Нью-Йорк; на базових і просунутих курсах підготовки офіцерів піхотних полків; у штабному коледжі збройних сил (JFSC); і військовому коледжі (U.S. Army War College Senior Fellowship) при Гуверівському інституті. Він здобув ступінь магістра гуманітарних наук у дослідженні Близького Сходу в Гарвардському університеті (Harvard University), справивши враження своїми досягненнями, а також навчався в Йорданському університеті в Аммані (University of Jordan, Amman) за програмою Джорджа Олмстед (George Olmsted). Надав Сафран (Nadav Safran), глава Гарвардського центру по Близькому Сходу, згадуючи про 100-сторінкову працю Абізаїда з питань оборонної політики Саудівської Аравії (Saudi Arabia), заявив, що це була найкраща робота за 30 років його практики в Гарварді.

Військова служба в Армії США

[ред. | ред. код]

Абізаїд отримав звання другого лейтенанта піхотного полку після закінчення Військової академії США у Вест-Пойнті, Нью-Йорк. Він почав свою військову кар'єру в 504-му парашутно-десантному полку 82-ї повітрянодесантної дивізії у Форт Бреггу, Північна Кароліна. Абізаїд командував 2-м і 1-м батальйонами рейнджерів в ході вторгнення в Гренаду. Джон також командував 3-м батальйоном 325-го повітрянодесантного полку бойової групи у Віченці, Італія, під час війни в Перській затоці, і розгорнув свій батальйон у Північному Іраку, щоб забезпечити прикриття для курдів.

Його бригада перебувала під командуванням 504-го парашутного піхотного полку з 82-ї повітрянодесантної дивізії. Він служив помічником командувача 1-ї бронетанкової дивізії в Боснії і Герцеговині (Bosnia-Herzegovina). Після цього досвіду Абізаїд служив як 66-й комендант Військової академії США у Вест-Пойнті, де йому вдалося покінчити з дикістю дідівщини і оновити навчальний план. Пізніше він прийняв командування 1-ї піхотної дивізії 'Big Red One' в Вюрцбурзі, Німеччина (Würzburg, Germany), від Девіда Л. Грейнджема (David L. Grange), а також брав участь в Операції зі звільнення Іраку (Operation Iraqi Freedom).

Після війни в Іраку (2003) і повалення Саддама Хусейна (Saddam Hussein), Абізаїд прийняв на себе командування CENTCOM від Томмі Френкса. 20 грудня 2006-го було оголошено, що генерал Абізаїд піде у відставку зі свого поста в березні 2007-го. Він планував піти на пенсію раніше, але деякий час продовжував нести службу. 16 березня 2007-го Абізаїд передав командування адміралу Вільяму Феллону.

У листопаді 2005-го Джон виступив з промовою у Військово-морському коледжі (Naval War College) про боротьбу з тероризмом, яка не пройшла в ефір. Проте студент записав виступ і надіслав електронною поштою генералу Пітеру Шумейкер (Peter Schoomaker), начальнику штабу армії, і витяги з промови Абізаїд стали доступні на сайті каналу CSPAN.

3 серпня 2006-го Абізаїд заявив на слуханнях у сенатському комітеті з питань збройних сил: «Я вважаю, що насильство на релігійному ґрунті, ймовірно, погано настільки, наскільки я міг бачити його прояв у Багдаді. Якщо його не зупинити, то є ймовірність, що Ірак почне рухатися в напрямку громадянської війни». Ця заява докорінно відрізнялася від усіх його попередніх оцінок загрози громадянської війни в Іраку. І все ж Джон доповнив: «Я залишаюся оптимістом на рахунок того, що ковзання (до громадянської війни) можна запобігти».

У своєму виступі від 17 вересня 2007 року в Центрі стратегічних і міжнародних досліджень Абізаїд сказав: «Ми повинні домагатися міжнародного співтовариства щосили, які тільки є, і іранці теж, щоб припинити і стримати розвиток ядерної зброї…». Крім того, він заявив: «Я вважаю, у нас є всі сили для стримування Ірану, якщо він стане ядерною державою … Є способи жити з ядерним Іраном … Подивимося правді в очі: ми жили з ядерним Радянським Союзом (Soviet Union), ми жили з ядерним Китаєм (China), і ми також проживемо з (іншими) ядерними державами».

Радник МО України

[ред. | ред. код]

У вересні 2016 року разом з британським генералом Ніком Паркером, призначені радниками Міністра оборони України Степана Полторака. Їх призначення відбулося в рамках підписання нової угоди про оборонну співпрацю між Україною та США.[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Prabook — 2018.
  2. https://www.nytimes.com/2021/04/12/us/politics/christine-abizaid-national-counterterrorism-center.html
  3. Пентагон назначил советника по вопросам обороны для Украины. Архів оригіналу за 10 вересня 2016. Процитовано 8 вересня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]