Джіджі Проєтті — Вікіпедія

Джіджі Проєтті
італ. Gigi Proietti
Ім'я при народженніітал. Luigi Proietti
Народився2 листопада 1940(1940-11-02)[1][2]
Рим, Італія[1]
Помер2 листопада 2020(2020-11-02)[3] (80 років)
Рим, Італія[4]
  • інфаркт міокарда[5]
    • ПохованняРимський протестантський цвинтар
    Громадянство Італія
     Королівство Італія
    Діяльністькіноактор, комік, співак, актор дубляжу, актор театру, кінорежисер, сценарист, телеактор
    Alma materРимський університет ла Сапієнца
    Відомі учніGabriele Cirillid[6][7], Enrico Brignanod[6][7], Джорджо Тірабассіd[7], Flavio Insinnad[7], Francesca Reggianid[8][6] і Chiara Noschesed[9][6]
    Роки діяльності1955 — 2020
    ДітиCarlotta Proiettid
    IMDbnm0698541
    Нагороди та премії
    CMNS: Джіджі Проєтті у Вікісховищі

    Луїджі «Джіджі» Проєтті (італ. Luigi «Gigi» Proietti; 2 листопада 1940, Рим — 2 листопада 2020, там само) — італійський актор та співак.

    Життєпис

    [ред. | ред. код]

    Народився 2 листопада 1940 року в Римі в родині Романо Проєтті з міста Амелія, Умбрія, та Джованни Чечі з міста Леонесса, провінція Рієті. Середню освіту отримав у римському Liceo Ginnasio Statale «Augusto», після чого вступив на юридичний факультет Університету Ла Сап'єнца, де почав відвідувати курси акторської майстерності під керівництвом Джанкарло Кобеллі. Після кількох сценічних робіт (перший справжній успіх принесла роль Адемара в музичній комедії «Алілуйя, добрі люди»), 1966 року дебютував в кіно та на телебаченні. 1968 року виконав головну роль у стрічці «Крик» Тінто Брасса[10].

    З юності захоплювався музикою, грав на гітарі, фортепіано, акордеоні та контрабасі. Ще навчаючись у школі виступав як співак у римських нічних клубах. 1968 року виконав головну музичну тему в телесеріалі «Піквікський клуб» за однойменним романом Дікенса, де зіграв Альфреда Джингла. У 1995—1996 роках у складі гурту Trio Melody спільно з Пеппіно ді Капрі й Стефано Палатрезі записав альбом «Ma che ne sai…(se non hai fatto il piano-bar)» (1995). Його сольна кар'єра налічує 11 музичних альбомів та 15 синглів.

    З'явився у кількох міжнародних кінопроєктах, таких як «Побачення» (1969) Сідні Люмета, «Весілля» (1978) Роберта Олтмена та «Хто вбиває найкращих кухарів Європи?» (1978) Теда Котчеффа. Багато працював як актор дубляжу, озвучував італійською персонажів Роберта де Ніро, Шона Коннері, Сильвестра Сталлоне, Річарда Бертона, Дастіна Гоффмана, Пола Ньюмана, Чарлтона Гестона, Марлона Брандо, також продублював італійською Дональда Сазерленда в фільмі «Казанова Фелліні» (1976). Озвучив італійською чарівника Гендальфа у кінотрилогії «Гоббіт».

    1976 року спільно з Роберто Лерічі написав сценарій власного театрального шоу «A me gli occhi, please», яке зазнало великого успіху й витримало 300 вистав. 1978 року, очоливши спільно з Сандро Мерлі художнє керівництво римського Театру Бранкаччі, створив власну Лабораторію сценічних вправ, серед випускників якої Флавіо Інсіна, Паола Тіціана Кручіані, Франческа Нунці та інші[11].

    У 1996—2008 роках виконав роль маршала (інспектора) Джованні Рокка в однойменному детективному серіалі, дія якого відбувається в місті Вітербо (регіон Лаціо), почесним громадянином якого актор став у вересні 2013 року[12].

    2013 року опублікував автобіографічну книгу «Tutto sommato qualcosa mi ricordo»[13]. 2015 року вийшла його збірка оповідань «Decamerino»[14].

    Джіджі Проєтті помер 2 листопада 2020 року в римській лікарні «Вілла Маргарита» від інфаркту у свій 80-й день народження[15][16].

    Особисте життя

    [ред. | ред. код]

    Із 1967 року до своєї смерті Проєтті перебував у фактичному шлюбі зі шведкою Сагіттою Альтер, з якою познайомився 1962 року (пара ніколи офіційно не реєструвала шлюб). Їхні обидві доньки — Сюзанна і Карлотта, також стали акторками[17].

    Вибрана фільмографія

    [ред. | ред. код]
    Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
    1966 ф Приємні ночі La piacevoli notti маршал Маріо де Коллі
    1968 ф Крик L'uoro Косо
    1968 ф Матріарх La matriarca Сандро Мальдіні
    1968 с Піквікський клуб Il Circolo Pickwick Альфред Джингл
    1968 ф Надто складнá дівчина Una ragazza piuttosto complicata П'єтро
    1969 ф Побачення The Appointment Фабре
    1970 ф Бранкалеоне у хрестових походах Brancaleono alle crociate Фатум, Коломбіно, Смерть
    1970 ф Вибулий Drop Out Чеко
    1971 ф Бубу Bubu Джуліо
    1971 ф Леді Свобода La mortadela Мікеле Бруні
    1972 ф Порядок є порядок Gli ordini sono ordini Маріо Пасіні
    1972 ф Мео Патачча Meo Patacca Мео Патачча
    1973 ф Тоска La Tosca Маріо Каварадоссі
    1973 ф Власність більше не є крадіжкою La Proprietà non è più un furto Пако
    1975 ф Жити заради кохання Conviene far bene l'amore Енріко Нобіле
    1976 ф Дім задоволень для жінок House of Pleasure for Women/Bordella Айвенго Цуччолі
    1976 ф Спадщина Феррамонті L'eredita Ferramonti Піппо Феррамонті
    1977 ф Казотто Casotto Джіджі
    1978 ф Весілля A Wedding Діно Кореллі
    1978 ф Хто вбиває найкращих кухарів Європи? Who is Killed the Great Shefs of Europe? Равелло
    1979 ф Два шматки хліба Due pezzi di pane власник готелю
    1980 ф Не хочу тебе більше знати, коханий Non ti conosco più amore Альберто Спінеллі
    1981 с Фреголі Fregoli Леопольдо Фреголі
    1994 с Італійський ресторан Italian restaurant Джуліо Брокколі
    1994 ф Дочка д'Артаньяна La fille de d'Artagnan кардинал Мазаріні
    1996—2008 с Маршал Рокка Il maresciallo Rocca маршал Джованні Рокка
    1997—2000 с Адвокат Порта L'avvocato Porta Антоніо Порта
    1999 ф Брудна білизна Panni sporchi професор Родольфо Меоькіоррі
    2002 ф Скажені скачки Febbre da cavallo — La mandtakata Бруно "Мандраке" Фйоретті
    2005 с Ветеринар Il veterinario Джіджі Гаруллі
    2008 ф Літо на морі Un'estate al mare Джуліо Бонетті
    2009 ф Літо на Карибах Un'estate ai Caraibi Альберто
    2010 тф Святий Філіпо Нері Preferisco il Patadiso Філіпо Нері
    2011 ф Всі в морі Tutti al mare Ніно
    2011 ф Блокбастер Box Office 3D професор Сіленціо (маг) в сегменті «Еффі Сфотте і доба правління»
    2017 ф Премія Premio Джованні Пассамонте
    2019 ф Піноккіо Pinoccio Манджафоко

    Дискографія

    [ред. | ред. код]

    Альбоми:

    • 1971 — Alleluja brava gente
    • 1971 — Bubù
    • 1972 — Meo Patacca
    • 1975 — Nun je da' retta Roma
    • 1976 — Sono un uomo semplice con i peli sul petto…
    • 1977 — A me gli occhi please
    • 1979 — Gaetanaccio
    • 1981 — Stanno suonando la nostra canzone
    • 1983 — Le more
    • 1989 — I 7 re di Roma
    • 1997 — Il fatto è… che non ti so dimenticare

    Сингли:

    • 1971 — Amaro fiore mio/Lo paradiso
    • 1971 — Ascolta la canzone/La maestra di mandolino
    • 1971 — Se io non ci sarò/La voglia di scannarli tutti quanti
    • 1972 — Meo Patacca/Quante n'avemo dette
    • 1973 — Nun je da' retta Roma/Mi madre è morta tisica/Tremate lo stesso… (з Монікою Вітті)
    • 1974 — Che brutta fine ha fatto il nostro amore/Lettera ad un amico
    • 1975 — La ballata di Carini/Tema d'amore
    • 1975 — Me so magnato er fegato/La vita è n'osteria
    • 1975 — Se dovessi cantarti/Alibi (з Орнеллою Ваноні)
    • 1976 — Sono un uomo semplice con i peli sul petto/Dove è andata Mari
    • 1979 — Me vie' da piagne/Tango della morte (з Дарією Ніколоді)
    • 1979 — Canzone a Nina/Bevi un bicchiere
    • 1981 — Prima de pijà sonno/Sempre la stessa vitaccia…
    • 1983 — Foxtrot/Apri la finè
    • 1985 — Chi me l'ha fatto fa'/Cosa hai da guardare

    Нагороди та номінації

    [ред. | ред. код]

    Срібна стрічка

    • 1971 — Номінація на найкращого актора другого плану (Бранкалеоне у хрестових походах).
    • 1997 — Найкращий дубляж чоловічої ролі (Роберт де Ніро, «Казино»).
    • 2003 — Найкращий актор («Скажені скачки»).
    • 2018 — За життєві досягнення.

    Золота хлопавка

    • 2011 — Почесна премія за кар'єрні досягнення[18].

    Давид ді Донателло

    • 2021 — Почесна премія за кар'єрні досягнення[19].

    Відзнаки

    [ред. | ред. код]

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1046385003 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    2. ↑ Discogs — 2000.
    3. ↑ https://www.ansa.it/sito/notizie/topnews/2020/11/02/morto-lattore-gigi-proietti_8da0c966-b842-4e95-8f9a-9fe6e10c72d7.html
    4. ↑ італійська Вікіпедія — 2001.
    5. ↑ Morto Gigi Proietti, addio al grande mattatore della scena italiana
    6. ↑ а б в г Gigi Proietti, il ricordo degli allievi. Brignano: "Ti guardavo...ti spiavo dietro a una quinta, ma il talento non ha segreti" — Today, 2020.
    7. ↑ а б в г "Vi racconto Gigi Proietti, il maestro a cui devo tutto" — Today, 2020.
    8. ↑ Tutto cominciò con Gigi Proietti — Il Resto del Carlino, 2020.
    9. ↑ Costantini E. Chiara Noschese: «Da mio padre Alighiero ho imparato tanto» — Corriere della Sera, 2023.
    10. ↑ https://www.corriere.it/spettacoli/16_agosto_05/gigi-proietti-dovevo-fare-l-avvocato-sarei-stato-disastro-ab216340-5ae3-11e6-bfed-33aa6b5e1635.shtml
    11. ↑ https://en.italiani.it/gigi-project-when-laughter-becomes-an-art/
    12. ↑ https://www.tusciaup.com/viterbo-ricorda-i-cittadini-onorari-gigi-proietti-e-giorgio-capitani-con-una-messa-alla-basilica-santuario-della-quercia/178566
    13. ↑ https://www.lagazzettadellospettacolo.it/libri/2169-tutto-sommato-qualcosa-mi-ricordo-autobiografia-gigi-proietti/
    14. ↑ https://www.libripdf.com/decamerino-novelle-dietro-le-quinte-di-gigi-poietti/
    15. ↑ https://www.ansa.it/sito/notizie/topnews/2020/11/02/morto-lattore-gigi-proietti_8da0c966-b842-4e95-8f9a-9fe6e10c72d7.html
    16. ↑ Ухіна, Юля (2 листопада 2020). Помер актор з фільму Піноккіо Джіджі Проєтті. Обозреватель. Архів оригіналу за 3 серпня 2023. Процитовано 14 жовтня 2023.
    17. ↑ https://www.vanityfair.it/people/mondo/2020/11/02/gigi-proietti-moglie-sagitta-alter-figlie-susanna-carlotta-news-foto
    18. ↑ https://antoniogenna.wordpress.com/2011/06/16/ciak-doro-2011-i-vincitori/
    19. ↑ https://www.odgmagazine.com/david-2021-il-nostro-racconto/
    20. ↑ https://presidenti.quirinale.it/Elementi/199548

    Посилання

    [ред. | ред. код]
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джіджі_Проєтті&oldid=44178858