Дибенко Федір Юхимович — Вікіпедія

Дибенко Федір Юхимович (1887 — 31.03.1919) — учасник Першої світової війни та війни за встановлення більшовицької влади в Україні; анархо-комуніст, начдив 42-ї дивізії 13-ї армії Південного фронту РСЧА, рідний брат революціонера та військового діяча Павла Дибенка.

Колишній офіцер царської армії (поручик). Деякий час служив у військах Української держави. З листопада 1918 року — краском Української Червоної армії: інструктор польових формувань штабу групи військ Курського напряму, яка вела бої з німецькими військами й армією Української Народної Республіки, з грудня 1918 — командуючий бригадою. Потім — начальник 42-ї стрілецької дивізії РСЧА. Брав участь у боях проти білогвардійців на Донбасі.

Загинув в районі станції Дебальцеве у 1919 р.: вбитий бійцями своєї дивізії нібито за свавілля і самочинні розстріли.

В 1957 році у видавництві «Радянський письменник» вийшла друком книга спогадів «Шлях славних», про окупацію України радянськими військами. Автор одного з нарисів Л. Л. Федорченко зокрема писав і про Федора Дибенка, який іменував себе анархістом-комуністом.

У Родоводі є генеалогічне дерево цієї людини

Дибенко Федір Юхимович

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• http://leksika.com.ua/16240312/ure/dibenko [Архівовано 28 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• http://www.i-lyman.name/FreeBerdjansk/1920/GuljajPole.html [Архівовано 14 квітня 2017 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.