Димитрій (Ковальницький) — Вікіпедія

Архієпископ Димитрій
Альма-матер:	Волинська православна богословська академія
Науковий ступінь:	магістр богослов'яd
Діяльність:	священник
Ім'я при народженні:	Михайло Георгійович Ковальницький
Народження:	23 жовтня 1839(1839-10-23)  Україна Вереси, Житомирський повіт, Волинська губернія
Смерть:	16 лютого 1913(1913-02-16) (73 роки) Одеса
Похований:	Спасо-Преображенський кафедральний собор
Чернецтво:	12 вересня 1895
Єп. хіротонія:	28 червня 1898
Димитрій у Вікісховищі

Архієпископ Димитрій (в миру Михайло Георгійович Ковальницький; 23 жовтня 1839(1839), Вереси, Житомирський повіт, Волинська губернія — †3 (16) лютого 1913, Одеса) — український релігійний діяч, духовний письменник та церковно-громадський діяч, архієпископ Херсонський та Одеський.

Народився у сім'ї священика Покровського храму села Вереси (Житомирського повіту Волинської губернії) Волинської єпархії.

1859 р. — закінчив Волинську духовну семінарію, посівши 3 місце за успішністю серед випускників. З 1 жовтня викладав у Кременецькому духовному училищі.

1863 р. — вступив до Київської духовної академії, яку закінчив у 1867 р. другим в розрядному реєстрі студентів та залишений при академії як викладач морального богослов'я.

20 вересня 1868 р. — Синодом утверджений у науковому ступені магістра богослов'я, невдовзі став бакалавром.

1878 р. — обраний екстраординарним професором.

1884 р. — очолив катедру давньої та нової загальноцерковної історії.

1892 р. — заслужений екстраординарний професор.

1895 р. — призначений інспектором Київської духовної академії.

12 вересня 1895 р. — пострижений у чернецтво. 14 вересня рукоположений на диякона, потім на ієрея, а 24 вересня - зведений у сан архімандрита.

5 березня 1898 р. — призначений на ректора Київської духовної академії, настоятелем київського Братського монастиря з возведенням у єпископа Чигиринського, вікарія Київської єпархії.

28 червня 1898 р. — хіротонія.

27 квітня 1902 р. — єпископ Тамбовський та Шацький. Вів підготовку до прославлення Серафима Саровського, мощі якого особисто освідчив.

8 лютого 1903 р. — архієпископ Казанський та Свиязький. Вирішивши зайнятися питаннями місіонерства, вступив у тривалий конфлікт із братством святителя Гурія Казанського, яке звинуватив у розтраті коштів.

26 березня 1905 р. — переміщений до Херсонської та Одеської катедри. Розширив діяльність Свято-Андріївського братства, значно посиливши антисектантську місію.

Під час революційних подій в Одесі підтримував монархічний рух, водночас намагаючись примирити сторони, що конфліктували.

На початку 1906-го став членом «передсоборної присутності» й був у ньому головою І відділу.

Брав активну участь у роботі комісії з підготовки Всеросійського собору — «Предсоборного Присутствія», яка почала свою роботу в березні 1906 p., отримавши призначення голови відділу з питання про склад «Помісного Собору» та про порядок розгляду справ. Він відстоював думку про канонічність існуючого в Росії церковного ладу (синодально-єпископського), вважаючи, що держава сильна завдяки сильній Всеросійській православній церкві.

22 квітня 1906–1907 рр. — член Державної Ради Російської імперії.

1908 р. був головою комісії з реформування духовних академій; під його керівництвом відпрацьований новий статут академій, який потім змінили.

Помер 3 лютого 1913 р. в Одесі. Похований у приділі св. Миколая Преображенського катедрального собору м. Одеси.

• Ковальницкий, Михаил Георгиевич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1895. — Т. XVA (30) : Коала — Конкордия. — С. 507. (рос. дореф.)

• (рос.) Димитрий (Ковальницкий Михаил Георгиевич), епископ Тамбовский и Шацкий^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• (рос.) Димитрий (Ковальницкий)