Дипольний магніт — Вікіпедія

Дипольний магніт джерела синхротронного випромінювання APS, США.
Два надпровідних дипольних магніти (в спільному кріостаті) для двох зустрічних пучків колайдера LHC, CERN.

Дипольний магніт (поворотний магніт) — у фізиці прискорювачів, магнітний елемент, що створює однорідне магнітне поле. Використовується, перш за все, для створення провідного поля, яке задає траєкторію пучка заряджених частинок[1][2], а також у системах впуску/випуску пучка, для корекції рівноважної орбіти тощо.

Дипольні магніти за конструкцією бувають:

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Berkeley Lab Magnet Sets World Record [Архівовано 27 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Lynn Yarris, April 30, 1997: «Dipole magnets are used to bend and maintain the path of accelerating particle beams.»
  2. Magnetic Fields and Magnet Design [Архівовано 28 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Jeff Holmes, Stuart Henderson, Yan Zhang, USPAS, January, 2009