Дмитренко Ігор Михайлович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дмитренко.
Ігор Михайлович Дмитренко
Ігор Михайлович Дмитренко (2007 р.)
Ігор Михайлович Дмитренко (2007 р.)
Ігор Михайлович Дмитренко (2007 р.)
Народився24 липня 1928(1928-07-24)
СРСР Харків
Помер17 травня 2009(2009-05-17) (80 років)
Харків, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьфізик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materНТУ «ХПІ» Редагувати інформацію у Вікіданих
ГалузьНадпровідність, низькотемпературне матеріалознавство
ЗакладННЦ ХФТІ
ФТІНТ імені Б. І. Вєркіна НАН України Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньДоктор наук
Науковий керівникЛазарєв Борис Георгійович
Членствоакадемік НАН України
Відомий завдяки:Працям у галузі надпровідності
НагородиОрден «Знак Пошани» Державна премія України в галузі науки і техніки Заслужений діяч науки УРСР
Особ. сторінкаМузейна кімната акад. І. М. Дмитренка

Ігор Михайлович Дмитренко (рос. Игорь Михайлович Дмитренко, * 24 липня 1928, Харків — † 17 травня 2009, Харків) — український науковець-фізик, фахівець у галузі надпровідності та низькотемпературного матеріалознавства. Академік Національної академії наук України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Заслужений діяч науки УРСР, кавалер ордену «Знак Пошани», доктор фізико-математичних наук, професор.[1][2]

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 24 липня 1928 року в Харкові.

Під час Німецько-радянської війни працював в авіаремонтних майстернях слюсарем.

Закінчивши середню школу екстерном в 1946 році, став студентом фізико-технічного факультету Харківського політехнічного інституту. Закінчивши його в 1952 році[3], працював на заводі ім. Малишева інженером-дослідником у лабораторії радіоактивних методів.

Наприкінці 1953 року вступив до аспірантури Українського фізико-технічного інституту (УФТІ) у відділ фізики низьких температур, де працював до травня 1960 р. В 1958 році захистив кандидатську дисертацію по дослідженнях ефекту де Гааза — ван Альфена. З травня 1960 року працює у Фізико-технічному інституті низьких температур АН УРСР (ФТІНТ) на посаді керівника відділу фізичних основ надпровідникової електроніки. В 1970 р. захистив докторську дисертацію за результатами досліджень ефекту Джозефсона в слабкозв'язаних надпровідниках. Протягом 1970—1982 рр. працював першим заступником директора з наукової роботи ФТІНТ[3]. З 1972 р. — професор. Із 1988 р. — академік Академії наук Української РСР[4][5].

Останнім часом працював головним науковим співробітником відділу надпровідних і мезоскопічних структур ФТІНТ. Помер 17 травня 2009 р.[2]


Основні наукові результати

[ред. | ред. код]
  • Експериментально підтвердив існування електромагнітного випромінювання тунельного контакту  при нестаціонарному ефекті Джозефсона (у співавт).
  • При експериментальному дослідженні класичної та квантової динаміки високочастотних надпровідних квантових інтерферометрів виявив явища хаосу, макроскопічного квантового тунелювання  та інтерференції квантових станів макросистеми в умовах слабкої дисипації.
  • Виявив явище осциляцій опору багатозв'язних неупорядкованих провідників з нормального металу в магнітному полі з періодом, що дорівнює кванту магнітного потоку. Виявив критичні флуктуації поблизу надпровідного переходу металів з малою довжиною вільного пробігу носіїв заряду.
  • Створив надпровідний квантовий магнітометр, градієнтометр надвисокої чутливості, магнітокардіограф (перший у СРСР), болометр і тепловізор на основі високотемпературних надпровідників, кріогенний лазерний сканувальний мікроскоп (зі співробітниками)[2].

Вибрані публікації

[ред. | ред. код]
  • И. К. Янсон, В. М. Свистунов, И. М. Дмитренко / Экспериментальное наблюдение туннельного эффекта для куперовских пар с излучением фотонов // ЖЭТФ, 1965, т. 48, с. 976. (Робота цитована в нобелівський лекції Браяна Джозефсона[6])
  • И. М. Дмитренко / Квантовые эффекты в сверхпроводимости. Москва: Знание, 1968, 48 с.
  • И. М. Дмитренко / В мире сверхпроводимости. Киев: Наукова думка, 1981, 194 с.
  • И. М. Дмитренко / Резистивное состояние широких сверхпроводящих пленок и линии проскальзывания фазы (Обзор) // ФНТ. 1997. Т. 22, № 8, с. 849—869.
  • И. М. Дмитренко  Экспериментальные исследования слабосвязанных сверхпроводников (Обзор) // ФНТ. 2004. Т. 30, № 7/8, с. 698—704.
  • І. М. Дмитренко / Електроніка i надхолод. Наукова думка, Київ, 1969, 155 с.
  • І. М. Дмитренко / Приборкання надпровідності. Наукова думка, Київ, 1974, 207 с.

Відзнаки

[ред. | ред. код]

1986 р. отримав звання «Заслужений діяч науки УРСР». 2000 р. став лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки. Нагороджений орденом «Знак Пошани».[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Дмитренко Ігор Михайлович. Національна академія наук України. Архів оригіналу за 21 квітня 2021.
  2. ↑ а б в В. С. Боровиков (2016). Дмитренко Ігор Михайлович. Енциклопедія Сучасної України. Архів оригіналу за 7 серпня 2020.
  3. ↑ а б Випускники НТУ «ХПІ». Архів оригіналу за 16 квітня 2016. Процитовано 18 травня 2009.
  4. ↑ До 120-річчя НТУ «ХПІ» [Архівовано 6 лютого 2006 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ Игорь Михайлович ДМИТРЕНКО (1928 - 2009). Фізико-технічний інститут низьких температур імені Б. І. Вєркіна НАН України. Архів оригіналу за 12 серпня 2020.
  6. ↑ Б. Джозефсон. ОТКРЫТИЕ ТУННЕЛЬНЫХ СВЕРХПРОВОДЯЩИХ ТОКОВ. // УСПЕХИ ФИЗИЧЕСКИХ НАУК, Том 116, вып. 4, с. 597—603 (1975)
  7. ↑ Физика низких температур, 2003, т. 29, № 7, с. 821

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дмитренко_Ігор_Михайлович&oldid=44486652