Довжина когерентності надпровідника — Вікіпедія

Довжина когерентності надпровідника - характерна довжина, на якій хвильова функція (параметр порядку) надпровідника суттєво змінюється. Зазвичай довжина когерентності позначається . Разом із лондонівською глибиною проникнення вона складає пару основних характеристик надпровідника при макроскопічному феноменоголічному описі.

В рамках теорії Гінзбурга-Ландау довжина когерентності визначається як

,

де - зведена стала Планка, - маса електрона, - параметр, який входить у рівняння Гінзбурга-Ландау. В області поблизу критичної температури температурна залежність параметра задається рівнянням

,

де - температура, - критична температура, - певний коефіцієнт пропорційності.

Теорія Гінзбурга-Ландау застосовна тоді, коли довжина когерентності набагато більша від характерних розмірів куперівської пари . Така вимога виконується поблизу фазового переходу до нормального стану.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Е.М. Лифшиц, Л.П. Питаевский (1978). Теоретическая физика. IX. Статистическая физика, часть 2. Теория конденсированого состояния (російська) . Москва: Наука. {{cite book}}: Cite має пусті невідомі параметри: |пубрік=, |посилання=, |глава=, |пубдата=, |авторлінк=, |лінк=, |главалінк= та |пубмісяць= (довідка)