Догаресса — Вікіпедія

Догаресса (італ. Dogaressa: лат. ducissa) — офіційний титул дружини венеційського дожа. Цей титул був унікальним для Венеції. Якщо главу Генуезької республіки також називали дожами, то дружин генуезьких дожів не називали догаресса і вони не мали такої публічної посади^[1].

Положення догаресси регулювалося законами Венеційської республіки, в яких уточнювалося, які обов'язки і права вона мала, а що заборонялося власниці титулу. Протягом історії республіки ці права змінювалися кілька разів. Як повідомляється, першим носієм цього титулу була догаресса Карола у 800-х роках, а останньою була Елізабетта Грімані у 1790-х роках.

Так само, як і дож, догаресса проходила процедуру коронації, робила урочистий вступ до посди і давала обітницю вірності (promissione ducale) республіці під час своєї коронації. Символами її рангу були золота вуаль і корона схожої форми, як у дожа. Подібно до королеви, догаресса мала власних фрейлін. Протягом певних періодів часу, коронація дожеси була скасована.

Формально догаресса не мала жодних політичних прав, її завданням була участь у представницькому житті Венеційської республіки та офіційних церемоніях і ритуалах, покликаних уособлювати велич держави, і в цьому вона відігравала дуже помітну суспільну роль. Очікувалося, що вона діятиме як офіційний захисник певних гільдій і ремесел, і як така могла б відігравати важливу роль у ролі цих ремесел у державі, що, як відомо, робили кілька догаресс. Алісія Джустініані, наприклад, відігравала важливу роль у венеційській торгівлі та бізнесі завдяки цій ролі.

Хоча закон відмовляв догарессі будь-який вплив на державні справи, на практиці деякі з них мали великий вплив, особливо Феліція Корнаро .

У випадку, якщо догаресса овдовівала, суспільство очікувало, що вона стане черницею. Однак не існувало жодного закону, який би цього вимагав, і деякі овдовілі дожеси відмовилися дотримуватися цього звичаю, хоча це вважалося певним чином скандальним.

Протягом століть запроваджувались закони, які обмежували права догаресси. У XIII столітті догарессі було заборонено приймати сановників і робити самостійно публічні пожертви, а в 1342 році закон заборонив їй самостійно вести комерційні справи.

Церемонія коронації догаресси не відбулася в період між Таддеа Міхелем у 1478 році та Зілією Дандоло у 1556 році. Після коронації Морозини Моросіні в 1597 році, коронація догаресси була визнана непотрібною в 1645 році, а інші церемонії навколо неї були зведені до мінімуму. Останньою коронованою догарессою була Елізабетта Керіні в 1694 році, після чого церемонія була остаточно скасована. Після правління Елізабетти Керіні більшість інших церемоніальних привілеїв догаресси також було скасовано. З 1700 року їй більше не дозволялося носити корону та отримувати подарунки від сановників. У 1763 році Урочистий вхід було відновлено за бажанням дожа для Пізани Конаро, яка була останньою догарессою, яка його здійснила.

• 804—811: Carola
• 811—827: Elena
• 827—830: Felicita
• 888—912: Angela Sanudo
• 942—959: Arcielda Candiano
• 959—966: Giovanniccia Candiano
• 966—976: Waldrada of Tuscany
• 976—978: Felicia Malipiero
• 979—991: Marina Candiano
• 991—1009: Maria Candiano
• 1009—1026: Grimelda of Hungary
• 1075—1083: Теодора Анна Дука Сельво
• 1084—1096: Cornella Bembo
• 1096—1102: Felicia Cornaro
• 1102—1116: Matelda Falier
• 1116—1130: Alicia Michiel
• 1148—1156: Sofia
• 1156—1172: Felicita Maria di Boemondo
• 1172—1178: Cecilia
• 1192—1205: Felicita Bembo
• 1205—1229: Constance of Sicily
• 1229—1240: Maria Storlato
• 1242—1249: Valdrada of Sicily
• 1252—1268: Loicia da Prata
• 1268—1275: Marchesina Ghisi
• 1275—1280: Jacobina
• 1280—1289: Caterina
• 1289—1310: Tommasina Morosini
• 1310—1312: Agnese
• 1312—1329: Franchesina
• 1329—1339: Elisabetta
• 1339—1342: Giustina Cappello
• 1342—1354: Francesca Morosini
• 1354—1355: Aluycia Gradenigo
• 1355—1356: Marina Cappello
• 1361—1365: Maria Giustinian
• 1365—1367: Caterina Corner
• 1382—1382: Cristina Condulmer
• 1382—1400: Agnese
• 1400—1413: Marina Galina
• 1423—1457: Marina Nani
• 1457—1462: Giovanna Dandolo
• 1462—1471: Cristina Sanudo
• 1471—1472: Aliodea Morosini
• 1473—1474: Contarina Contarini Morosini
• 1474—1476: Laura Zorzi
• 1476—1478: Regina Gradenigo
• 1478—1485: Taddea Michiel
• 1485—1486: Lucia Ruzzini
• 1486—1501: Elisabetta Soranzo
• 1501—1521: Giustina Giustiniani
• 1521—1523: Caterina Loredan
• 1523—1538: Benedetta Vendramin
• 1538—1545: Maria Pasqualigo
• 1545—1553: Alicia Giustiniani
• 1556—1559: Zilia Dandolo
• 1559—1567: Elena Diedo
• 1567—1570: Maria Cappello
• 1570—1577: Loredana Marcello
• 1577—1578: Cecilia Contarini
• 1578—1585: Arcangela Canali
• 1585—1595: Laura Morosini
• 1595—1606: Morosina Morosini
• 1618—1623: Elena Barbarigo
• 1625—1629: Chiara Dolfin
• 1655—1656: Paolina Loredan
• 1656—1656: Andreana Priuli
• 1656—1658: Elisabetta Pisani
• 1658—1659: Lucia Barbarigo
• 1694—1700: Elisabetta Querini
• 1709—1722: Laura Cornaro
• 1735—1741: Elena Badoer
• 1763—1769: Pisana Cornaro
• 1771—1779: Polissena Contarini Da Mula
• 1779—1789: Margherita Dalmet
• 1789—1792: Elisabetta Grimani

• Staley, Edgcumbe: The dogaressas of Venice (The wives of the doges), London: T. W. Laurie, 1910