Доля резидента — Вікіпедія

Доля резидента
рос. Судьба резидента
Жанр	детектив
Режисер	Веніамін Дорман
Сценарист	Олег Шмельов Володимир Востоков
У головних ролях	Георгій Жжонов Михайло Ножкин
Оператор	Михайло Гойхберг
Композитор	Мікаел Тарівердієв
Художник	Людмила Безсмертнова
Кінокомпанія	Кіностудія ім. М. Горького
Тривалість	157 хв
Мова	російська
Країна	СРСР
Рік	1970
IMDb	ID 0314736
Попередній	Помилка резидента
Наступний	Повернення резидента

«Доля резидента» (рос. «Судьба резидента») — радянський двосерійний художній фільм, поставлений на Кіностудії ім. М. Горького в 1970 році режисером Веніаміном Дорманом. Другий фільм тетралогії про професійного розвідника Михайла Тульєва. Перша частина фільму називається «З відкритими картами», друга — «Західний шлейф».

Після арешту Тульєва радянські контррозвідники починають радіогру з противником. У західний розвідцентр знову йдуть шифровки за підписом «Надія». Офіцер служби контррозвідки КДБ СРСР Синіцин, який відчуває до Тульєва щиру симпатію, намагається схилити його на свій бік: возить по країні, влаштовує зустріч з Марією і сином, якого Тульєв бачить вперше. Тульєв дізнається, що його батько, граф А. І. Тульєв, не помер у своєму ліжку, а загинув за нез'ясованих обставин, ймовірно, убитий.

Молодий радянський учений Борков на міжнародній науковій конференції, захопившись, розповідає про свою роботу трохи більше, ніж слід було, і негайно потрапляє в поле зору закордонних спецслужб (Синіцин з'ясував це, поки перебував у розвідцентрі на Заході, див. «Помилка резидента»). Керівники Тульєва проводять проти Боркова вербувальну операцію — шантажують його аморальною поведінкою за кордоном і схиляють до шпигунства. Борков, після деяких коливань, повідомляє про те, що сталося в КДБ. Служба генерала Сергєєва отримує можливість викрити агентурну мережу в Москві, очолювану дипломатичним співробітником Клотцем.

Західні господарі Тульєва підозрюють, що «Надія» провалився, і влаштовують серію перевірок. Завдяки проникливості генерала Сергєєва їх вдається успішно пройти, хоча для цього доводиться замаскувати мирне будівництво під військовий об'єкт стратегічного значення.

Тульєв поступово переглядає свої погляди і приймає свідоме рішення працювати на користь СРСР. Тульєва відкликають, на зміну йому з-за кордону надсилають відомого по першому фільму Леоніда Круга. Тульєв відправляється на Захід уже як радянський резидент, а Круг, ледь зійшовши в Одесі з теплохода, потрапляє під опіку Синіцина-Бекаса.

• Георгій Жжонов — резидент західної розвідки, псевдонім «Надія», Михайло Олександрович Тульєв
• Михайло Ножкин — офіцер КДБ, за легендою злодій-рецидивіст по кличці Бекас, Павло Синіцин
• Андрій Вертоградов — Молодий фізик, Володимир Борков
• Юхим Копелян — генерал КДБ, Андрій Михайлович Сергєєв
• Ростислав Плятт — валютник і агент західної розвідки, Микола Миколайович Казін
• Микола Прокопович — полковник КДБ, Володимир Гаврилович Марков
• Ернст Зорін — Алік Ступін
• Жанна Болотова — подруга Аліка Ступіна, Юлія
• Еве Ківі — подруга Володимира Боркова, приятелька Юлі, Римма
• Елеонора Шашкова — дружина Михайла Олександровича Тульєва, Марія Миколаївна
• Едіта П'єха — агент західної розвідки, Жозефіна Клер
• Гліб Плаксін — шеф іноземного розвідцентру
• Ервін Кнаусмюллер — безпосередній начальник Тульєва, Себастьян
• Олев Ескола — розвідник під дипломатичним прикриттям, Фрідріх Клотц
• Георгій Шаповалов — військовий злочинець, банщик Василь (Кондрат) Акулов
• Бронюс Бабкаускас — директор-розпорядник наукового симпозіуму, Філіп Кутюр'є
• Микола Рижов — професор Васнецов
• Вадим Захарченко — Леонід Круг
• Петер Боргельт — комісар поліції
• Еріх Гербердінг — Макклоу
• Вальтер Кауфман — Вендель
• Вільгельм Кох-Хоге — Клаус

• Автори сценарію — Олег Шмельов, Володимир Востоков
• Постановка — Веніамін Дорман
• Оператор-постановник — Михайло Гойхберг
• Художник-постановник — Людмила Безсмертнова
• Композитор — Мікаел Тарівердієв