Донорство органів і тканин — Вікіпедія

До́нор (від лат. dono — дарую) — людина, яка добровільно дає частину своєї крові для переливання пацієнтам (реципієнтам) чи для готування лікувальних препаратів, а також свою тканину (наприклад, шкіру) чи орган (наприклад, нирку) для пересаджування (трансплантації) іншим особам. Також до цього поняття відносять донорство яйцеклітини чи сперми.

Існує поняття трупне донорство, "емоційне донорство" (донором може стати жива людина) та "чорне донорство". Донорами зазвичай бувають рідні люди, адже їх органи, кров та ін. найбільш сумісні з організмом реципієнта.

Донора необхідно підбирати для пацієнта, або при наймі перевіряти їх сумісність у визначеному напрямку.

Також до донора існує ряд вимог, залежно від об'єкта донорства. Наприклад, донором крові в Україні може бути:

  • здорова людина
  • вік від 18 років
  • вага від 50 кг
  • відсутність кровотечі чи здавання крові впродовж 2-3 місяців попередньо
  • наявність паспорта
  • [1]

Вимог насправді є багато, їх усі знає лікар, який обстежує ймовірного донора перед здачею крові чи її компонентів.[2][3]

Підбір пари Донор-Реципієнт при трансплантації органу, що вилучається у посмертного донора[4], здійснюється через Єдину державну інформаційну систему трансплантації органів та тканин (ЄДІСТ) в автоматичному режимі — це єдиний інформаційний простір для налагодження нової системи трансплантації.[5]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]