Дуговий розряд — Вікіпедія

Дуговий розряд
Зображення
CMNS: Дуговий розряд у Вікісховищі
Дуговий розряд 600 В між волосинками багатожильного проводу.

Дугови́й розря́д — вид самостійного газового розряду, який виникає за високої температури між електродами, розведеними на невелику відстань і супроводжується яскравим світінням у формі дуги.

Для дугового розряду характерні: велика густина струму і напруга між електродами порядку кількох десятків вольт. Він є результатом інтенсивного викидання термоелектронів розжареним катодом. Електрони прискорюються електричним полем і спричинюють ударну іонізацію молекул газу, тому електричний опір газового проміжку між електродами невеликий. При збільшенні сили струму дугового розряду провідність газового проміжку настільки сильно збільшується, що напруга між електродами дуги спадає (спадна вольт-амперна характеристика). Температура катода (при атмосферному тиску) досягає 3000 °C. Бомбардування електронами анода створює в ньому заглиблення — кратер дуги з температурою близько 4000 °C (при тиску 760 мм рт. ст.). Температура газу в каналі електричної дуги 5000—6000 °С. Якщо дуговий розряд проходить при порівняно низькій температурі катода (наприклад, ртутна дугова лампа), то основну роль грає холодна емісія електронів із катода.

Дуговий розряд використовується при зварюванні й різанні матеріалів, в електричних печах, дугових лампах тощо.

Дуговий розряд відкрив у 1800 році англійський вчений Гамфрі Деві.

Значний внесок у розвиток дугового зварювання зробили винахідники Євген Патон та Микола Бенардос. Виключне значення для розвитку електрозварювання мають розробки, здійснені в Інституті електрозварювання імені Є. О. Патона, який був створений у 1934 році в Києві.

У енергетиці електрична дуга виникає при коротких замиканнях та розірванні контактів автоматичних вимикачів та контакторів.

Електричний опір дуги

[ред. | ред. код]

Електричний опір електричної дуги вважається суто резистивним і залежить як від відстані, так і від струму. У високовольтних лініях опір в залежності від довжини дуги оцінюється як

де R - електричний опір дуги Ом, I - сила струму в амперах, l - довжина дуги в метрах.[1]

Опір низьковольтної (до 1 кВ) дуги в залежності від довжини дуги оцінюється як:

,

де R - електричний опір дуги мОм, l - довжина дуги в см, I -початкове діюче значення сили струму в кА.[2][3]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. MESSING, LARS (2019). Protection Interaction Between Nuclear Power Plant and External Power System (PDF) (англ.). Energiforsk AB. с. 12.
  2. ГОСТ 28249-93. Короткие замыкания в электроустановках
  3. Дьяков, Е. Д.; Притыкина, Е. А. (2015). КОРОТКИЕ ЗАМЫКАНИЯ В ЭЛЕКТРИЧЕСКИХ СЕТЯХ 0,4 кВ (укр.). с. 1—3. Процитовано 5 жовтня 2024.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]