Дудінов Володимир Миколайович — Вікіпедія

Дудінов Володимир Миколайович
Народився	22 травня 1938(1938-05-22)
Помер	5 лютого 2016(2016-02-05) (77 років)
Громадянство	СРСР, Україна
Місце проживання	Харків
Галузь	астрономія
Alma mater	Харківський університет
Науковий ступінь	доктор наук
Заклад	НДІ астрономії Харківського національного університету
Нагороди
Звання	старший науковий співробітник

Володимир Миколайович Дудінов — радянський і український астроном, один з творців спекл-інтерферометрії, лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1986), директор НДІ астрономії Харківського національного університету (1977—1993).

Володимир Дудінов народився 22 квітня 1938 року. В 1950-і роки навчався на астрономічному відділенні Харківського державного університету ім. А. М. Горького. В ці роки близько дружив з Леонідом Акімовим, разом з ним вечорами після лекцій збирав астрономічні інструменти, проводив спостереження. В ніч після запуску першого супутника Дудінов і Акімов прийняли його сигнали і транслювали на весь Сад Шевченка. В 1960 Дудінов захистив дипломну роботу, в якій перетворив стару 6-метрову параболічну антену на радіотелескоп і зареєстрував радіовипромінювання Сонця^[1].

Після закінчення університету почав працювати молодшим науковим співробітником Астрономічної обсерваторії ХДУ. В дискусіях з Барабашовим, Гаражой, Акімовим, Корнієнком й іншими колегами, у Дудінова з'явилось розуміння проблеми поліпшення бачення крізь атмосферу, яке стало головним напрямком його роботи протягом всього життя. В цей час Дудінов також брав участь в першій лазерній локації Місяця, відповідав за будівництво Чугуївської спорстережної станції^[1]. У 1969 захистив кандидатську дисертацію «Аналіз і оптимальна обробка результатів поверхневої фотометрії планет»^[2].

На той час не було достатніх розрахункових потужностей, щоб здійснювати цифрову обробку сигналів. Але в 1969, під впливом книги Марешаля^[fr] та Франсона «Структура оптичного зображення», Дудінов й Акімов зрозуміли, що можна виконати обробку за допомогою аналогової техніки, виконавши перетворення Фур'є за допомогою лінзи. Об'єднавши зусілля з Корнієнком, вони створили в обсерваторії когерентно-оптичний процесор для обробки зображень. Перед проходженням Меркурія по диску Сонця 9 травня 1970 було вирішено відзняти проходження на кіноплівку, а потім усереднити квадрати фур'є-спектрів окремих кадрів за допомогою когерентно-оптичного процесора. Хоча з технічних причин ця робота не вдалась, сама ідея була еквівалентна винайденню спекл-інтерферометрії. Вдосконалений когерентно-оптичний процесор для цієї роботи було збудовано в Радіоастрономічному інституті, а в 1974 перенесено на Чугуївську спорстережну станцію. Він використовувався для обробки панорам Марса, отриманих радянськими космічними станціями, а також для обробки фотографій в оборонних цілях^[1]. В 1986 Дудінов захистив докторську дисертацію «Проблема підвищення роздільної здатності під час астрономічних спостережень». Того ж року був нагороджений Державною премією^[2].

В 1977—1993 роках Дудінов працював директором НДІ астрономії Харківського національного університету^[2]. Розгорнувши широку діяльність за госпдомовленостями, він зміг значно збільшити штат обсерваторії. Налагодилось співробітництво з московським ДАІШ і Майданакською обсерваторією^[ru], і навіть після розпаду СРСР Дудінову вдавалось підтримувати Майданак та отримувати спільні з москвичами гранти^[1]. Пішовши 1993 року з поста директора обсерваторії, залишився завідувачем відділу обробки зображень^[2].

В 1995 в Майданакській обсерваторії Дудінов отримав зображення Хреста Ейнштейна. З цього почалось активне дослідження гравітаційних лінз в НДІ астрономії, що призвело до вивчення десятків об'єктів, ряду статей і монографії^[1].

• Державна премія УРСР в галузі науки і техніки за цикл робіт «Аналогова та цифрова обробка астрономічних зображень» (1986).
• Створений під керівництвом Дудінова когерентно-оптичний процесор включений до реєстру наукових установок, що складають національне надбання України^[2].

• Ю. В. Александров. Дудінов Володимир Миколайович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — 716 с. — ISBN 978-966-02-4458-0.
• Памяти Владимира Николаевича Дудинова (22.04.1938 — 05.02.2016) [Архівовано 2 березня 2020 у Wayback Machine.], НИИ астрономии Харьковского национального университета
• Бакіров В. С. (ред.). Дудінов Володимир Миколайович // Професори Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Біобібліографічний довідник. — Харків : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2009. — С. 99. — 700 прим.
• Dudinov, Vladimir N., профіль в Scopus