Думітру Морару — Вікіпедія

Ф
Думітру Морару
Особисті дані
Народження 8 травня 1956(1956-05-08) (68 років)
  Бухарест, Румунія
Зріст 187 см
Громадянство  Румунія
Позиція воротар
Юнацькі клуби
Румунія «Металул» (Бухарест)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1972–1974 Румунія «Металул» (Бухарест) 56 (-?)
1974–1978 Румунія «Стяуа» 88 (-?)
1978–1981 Румунія «Спортул» 88 (-?)
1981–1989 Румунія «Динамо» (Бухарест) 212 (-?)
1989–1990 Румунія «Вікторія» (Бухарест) 5 (-?)
1990–1991 Норвегія «Старт» (Крістіансанн) 41 (-?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1975–1988 Румунія Румунія 39 (-?)
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Думітру Морару (рум. Dumitru Moraru, нар. 8 травня 1956, Бухарест) — румунський футболіст, що грав на позиції воротаря.

Виступав, зокрема, за клуби «Стяуа» та «Динамо» (Бухарест), з якими по п'ять разів виграв чемпіонат і Кубок Румунії. Також грав за національну збірну Румунії, з якою був учасником чемпіонату Європи 1984 року.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Вихованець клубу «Металул» (Бухарест), 1972 року дебютував виступами за команду у другому дивізіоні, в якій провів два сезони, взявши участь у 56 матчах чемпіонату.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Стяуа», до складу якого приєднався 1974 року і 25 серпня дебютував за «армійців» у Дивізії А[1]. Відіграв за бухарестську команду наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Стяуа», був основним голкіпером команди. За цей час двічі виборював титул чемпіона Румунії та один раз став володарем Кубка Румунії.

Протягом 1978—1981 років захищав кольори клубу «Спортул»[2], після чого уклав контракт з клубом «Динамо» (Бухарест), у складі якого провів наступні вісім років своєї кар'єри гравця. Граючи у складі бухарестського «Динамо» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди. За цей час додав до переліку своїх трофеїв ще по три титули чемпіона та володаря Кубка Румунії.

У сезоні 1988/89 Морару програв конкуренцію в основі Богдану Стелі, тому в 1989 році покинув клуб і перейшов до іншої столичної команди «Вікторія» (Бухарест). Втім клуб був розпущений в результаті румунської революції на початку 1990 року, тому Морару переїхав до Норвегії у «Старт» (Крістіансанн), за який виступав протягом 1990—1991 років, після чого завершив ігрову кар'єру. Всього за кар'єру він провів 393 матчі в Дивізії А та 33 гри у європейських змаганнях[3][4].

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

24 вересня 1975 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Румунії в товариській грі проти Греції.

У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 1984 року у Франції, де зіграв в одному матчі проти Португалії (0:1), а його команда не вийшла з групи.

Свій останній міжнародний матч він зіграв 30 березня 1988 року проти Східної Німеччини. Загалом протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 14 років, провів у її формі 39 матчів.

Тренерська кар'єра

[ред. | ред. код]

Після завершення ігрової кар'єри Морару працював у штабі молодіжної збірної Румунії. Він також був тренером воротарів національної збірної Румунії протягом п'яти років під керівництвом Ангела Йорденеску, після чого тренував воротарів у клубі «Динамо» (Бухарест), а з січня 2001 року у штабі Косміна Олерою — у клубі «Прогресул» (Бухарест)[5].

У 2002 році він повернувся до національної збірної, але в грудні 2004 року Віктор Піцурке був призначений наступником Ангела Йорденеску на посаді нового тренера збірної Румунії й привів із собою власний тренерський штаб.

Навесні 2005 року Морару протягом трьох місяців був тренером воротарів у другій команді «Динамо» (Бухарест), а потім разом із чотирма іншими румунськими тренерами Йорденеску поїхав до «Аль-Іттіхада» до Саудівської Аравії. У січні 2006 року контракт із Морару був достроково розірваний через пів року, і тренер воротарів повернувся до Румунії. Там він спочатку знову взяв на себе роботу в молодіжній збірній Румунії, а у липні 2007 року прийняв пропозицію очолити посаду тренера воротарів другої команди «Динамо» (Бухарест). Однак, оскільки кожен із нових головних тренерів привів свою команду помічників, він пробув у «Динамо» лише рік[6].

Пізніше Морару з'являвся як експерт на телебаченні, на шоу нагородження та в іграх ветеранів, а з 2011 року став тренером воротарів юнацьких збірних Румунії U15, U16 та U18[7].

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]
«Стяуа»: 1975/76, 1977/78
«Динамо» (Бухарест): 1981/82, 1982/83, 1983/84
«Стяуа»: 1975/76, 1978/79
«Динамо» (Бухарест): 1981/82, 1983/84, 1985/86

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ghering, Silviu (29 липня 2018). „Câine” convins, Țețe Moraru a debutat în prima divizie la Steaua. Cu... Dinamo!. Fanatik.ro (рум.). Процитовано 7 грудня 2022.
  2. ↑ TRICOLORII ÎN ANTALYA: POVESTEA DESPRE FOTBAL ȘI NAȚIONALĂ A PORTARULUI CARE LA 18 ANI APĂRA LA STEAUA, IAR LA 19 ANI REPREZENTA ROMÂNIA | Federația Română de Fotbal. frf.ro. Процитовано 7 грудня 2022.
  3. ↑ Interviu cu Orac, omul care a bătut Inter Milano și Hamburg: Lumea mă ia peste picior pe stradă din cauza situației de la Dinamo. Au greșit cu Bratu, iar politica de transferuri a fost dezastruoasă!. pariurix.com (рум.). Процитовано 7 грудня 2022.
  4. ↑ Costel Orac, dialog deschis cu Ioanițoaia despre Dinamo, blaturi și problemele de sănătate: „Medicii m-au salvat, doar 5% mai supraviețuiesc”. GSP (рум.). Процитовано 7 грудня 2022.
  5. ↑ Iasi, Ziarul de. Pe mina lui Olaroiu. www.ziaruldeiasi.ro. Процитовано 7 грудня 2022.
  6. ↑ Dumitru Moraru, fost portar: „Când jucam la Dinamo se făceau blaturi“. adevarul.ro (рум.). Процитовано 7 грудня 2022.
  7. ↑ Архівна копія на сайті Wayback Machine. (PDF; 219 kB), abgerufen am 20. Januar 2012 (rumänisch)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Думітру_Морару&oldid=42721925