Дутка Августин — Вікіпедія

Августин Дутка
депутат Сойму Карпатської України
12 лютого 1939 — 16 березня 1939
Президент	Августин Волошин
Прем'єр-міністр	Юліян Ревай
Народився	20 жовтня 1906(1906-10-20)
Помер	28 серпня 1994(1994-08-28) (87 років) м. Братислава
Громадянство	Австро-Угорщина  Карпатська Україна  Словаччина
Національність	українець

Августин Дутка, (нар. 20 жовтня 1906  — пом. 28 серпня 1994, м. Братислава, Словаччина) — український політичний діяч, депутат Сойму Карпатської України.

Народився 20 жовтня 1906 року у селі Новоселиці. Здобувши початкову освіту в Ужгороді (1912–1916), навчався в Ужгородській гімназії (1916–1924), а відтак на юридичному факультеті Брненського університету (Чехія). Після закінчення якого з кінця жовтня 1931 року працював практикантом Вищого суду в місті Кошиці (Словаччина), а з 1933 до 1938-го – в окружних судах у Берегові й Краловськім Хлумці та секретарем Вищого суду в Кошицях.

Як згадував Василь Ґренджа-Донський, у Кошицях Авґустин Дутка як секретар Вищого суду та свідомий українець організував серед словацько-угорського населення місцевий осередок «Просвіти». При цьому досяг певних успіхів – при філії «Просвіти» працював хор, драматичний гурток. Сам організатор часто читав лекції та виступав на радіо, яке передавало вісті й на Закарпаття.

У період діяльності автономного уряду Підкарпатської Русі – Карпатської України, став секретарем Вищого суду Карпатської України, членом правничої комісії автономного уряду.

12 лютого 1939 року був обраний послом сойму Карпатської України.

Після окупації Карпатської України угорськими військами опинився у Словаччині, де протягом 1939-1942 рр. працював у державній управі м. Братислави; там само продовжував роботу до 1945 р. – уже в головній управі.

З 1945 до 1949 рр. був обвинувачем у народному суді Братислави, а відтак – працівником прокуратури.

Помер 28 серпня 1994 року у Братиславі, де й похований.

• Карпатська Україна в боротьбі за незалежність: репресії проти її обронців та керівників /Післямова Миколи Вегеша. — Ужгород: Ґражда, 2007. — 140 с. [Архівовано 6 грудня 2018 у Wayback Machine.]