Дуіліу Замфіреску — Вікіпедія

Дуіліу Замфіреску рум. Duiliu Zamfirescu
Голова Палати депутатів Румунії
30 червня 1920 — 22 січня 1922
Попередник:	Ніколае Йорга
Спадкоємець:	Михаїл Орляну
Міністр внутрішніх справ Румунії
13 березня 1920 — 12 липня 1920
Попередник:	Штефан Чічо Поп
Спадкоємець:	Таке Іонеску
Народження:	30 жовтня 1858(1858-10-30)[1][2] або 1858[3] Думбревень, Râmnicu-Sărat Countyd, Волощина[2]
Смерть:	3 червня 1922(1922-06-03)[2] або 1922[3] Агапія, Neamț Countyd, Румунія[2]
Країна:	Румунія
Освіта:	Бухарестський університет і Union National College in Focșanid
Партія:	Народна партія[d]
Автограф:
Медіафайли у Вікісховищі

Дуіліу Замфіреску (рум. Duiliu Zamfirescu, 30 жовтня 1858, Думбревень, Трансильванія (нині жудець Вранча, Румунія) — 25 лютого 1922) — румунський поет, прозаїк, драматург, політик і дипломат, член Румунської академії (1909).

До 1880 вивчав право в Бухарестському університеті. Активний учасник боротьби за створення Румунського королівства в ході Російсько-турецької війни (1877—1878). Тема Визвольної війни румунів знайшла свій відбиток у його пізніших роботах.

У 1880 був призначений прокурором міста Хиршова в Північній Добруджі. У 1882 пішов у відставку і зайнявся юридичною практикою. До 1884 — літературний оглядач «România Libera».

З 1885 працював дипломатом в Італії, Греції та Бельгії. Під час Першої світової війни, після окупації південної Румунії військами Центральних держав, Замфіреску поїхав до Ясс. В кінці 1918 став одним з засновників Народної Ліги, згодом «Народної партії Румунії» на чолі з генералом Александру Авереску, редагував газету «Îndreptarea».

З 13 березня по 12 червня 1920 обіймав посаду міністра закордонних справ Румунії в уряді Авереску, потім був обраний президентом Палати депутатів Румунії.

Дебютував з циклом віршів в 1877.

Під впливом французької романтичної поезії випустив збірку віршів «Без назви» (1883).

Першим серед румунських письменників ввів в національну літературу жанр роману-хроніки, створивши широку патріархальну панораму життя румунського суспільства кінця XIX століття.

Гуманістичні і демократичні прагнення письменника знайшли своє вираження в його прозі: трилогія «Життя в селі» (1894), «Тенасе Скатіу» (1895), «На війні» (1898), що ознаменувала найважливіший етап у становленні румунської прози.

Відомі роботи Замфіреску про проблеми досконалості вірша, пластичної завершеності образів, майстерності пейзажних замальовок, серед них, «Інші горизонти» (1894), «Язичницькі гімни» (1897), «Нові вірші» (1899).

• M. Gafita, Duiliu Zamfirescu, E.P.L., București 1969
• Nicolae Petrașcu, Duiliu Zamfirescu, Editura Cultura Națională, 1929
• Al. Sandulescu, Pe urmele lui Duiliu Zamfirescu, Editura Sport-Turism, București 1989

• Biografie, nouaromanie.ro
• Duiliu Zamfirescu: personaj și personaje [Архівовано 24 листопада 2011 у Wayback Machine.], 15 iulie 2009, Serban Cionoff, Jurnalul Național
• FOTO Scriitorul Duiliu Zamfirescu, un Don Juan fermecător, care nu ezita duelul atunci când era provocat [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], 14 aprilie 2013, Borcea Stefan, Adevărul — articol Historia
• Valori ale culturii naționale: 151 ani de la nașterea lui Duiliu Zamfirescu [Архівовано 20 листопада 2015 у Wayback Machine.], 30 octombrie 2009, Amos News
• 150 de ani de la nașterea lui Duiliu Zamfirescu, 30 octombrie 2008, Costin Tuchilă, Amos News
• FOTO Duiliu Zamfirescu, boierul literaturii române [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], 1 noiembrie 2013, Borcea Stefan, Adevărul