Дуіліу Замфіреску — Вікіпедія
Дуіліу Замфіреску рум. Duiliu Zamfirescu | |||
| |||
---|---|---|---|
30 червня 1920 — 22 січня 1922 | |||
Попередник: | Ніколае Йорга | ||
Спадкоємець: | Михаїл Орляну | ||
| |||
13 березня 1920 — 12 липня 1920 | |||
Попередник: | Штефан Чічо Поп | ||
Спадкоємець: | Таке Іонеску | ||
Народження: | 30 жовтня 1858[1][2] або 1858[3] Думбревень, Râmnicu-Sărat Countyd, Волощина[2] | ||
Смерть: | 3 червня 1922[2] або 1922[3] Агапія, Neamț Countyd, Румунія[2] | ||
Країна: | Румунія | ||
Освіта: | Бухарестський університет і Union National College in Focșanid | ||
Партія: | Народна партія[d] | ||
Автограф: | |||
Дуіліу Замфіреску (рум. Duiliu Zamfirescu, 30 жовтня 1858, Думбревень, Трансильванія (нині жудець Вранча, Румунія) — 25 лютого 1922) — румунський поет, прозаїк, драматург, політик і дипломат, член Румунської академії (1909).
До 1880 вивчав право в Бухарестському університеті. Активний учасник боротьби за створення Румунського королівства в ході Російсько-турецької війни (1877—1878). Тема Визвольної війни румунів знайшла свій відбиток у його пізніших роботах.
У 1880 був призначений прокурором міста Хиршова в Північній Добруджі. У 1882 пішов у відставку і зайнявся юридичною практикою. До 1884 — літературний оглядач «România Libera».
З 1885 працював дипломатом в Італії, Греції та Бельгії. Під час Першої світової війни, після окупації південної Румунії військами Центральних держав, Замфіреску поїхав до Ясс. В кінці 1918 став одним з засновників Народної Ліги, згодом «Народної партії Румунії» на чолі з генералом Александру Авереску, редагував газету «Îndreptarea».
З 13 березня по 12 червня 1920 обіймав посаду міністра закордонних справ Румунії в уряді Авереску, потім був обраний президентом Палати депутатів Румунії.
Дебютував з циклом віршів в 1877.
Під впливом французької романтичної поезії випустив збірку віршів «Без назви» (1883).
Першим серед румунських письменників ввів в національну літературу жанр роману-хроніки, створивши широку патріархальну панораму життя румунського суспільства кінця XIX століття.
Гуманістичні і демократичні прагнення письменника знайшли своє вираження в його прозі: трилогія «Життя в селі» (1894), «Тенасе Скатіу» (1895), «На війні» (1898), що ознаменувала найважливіший етап у становленні румунської прози.
Відомі роботи Замфіреску про проблеми досконалості вірша, пластичної завершеності образів, майстерності пейзажних замальовок, серед них, «Інші горизонти» (1894), «Язичницькі гімни» (1897), «Нові вірші» (1899).
- M. Gafita, Duiliu Zamfirescu, E.P.L., București 1969
- Nicolae Petrașcu, Duiliu Zamfirescu, Editura Cultura Națională, 1929
- Al. Sandulescu, Pe urmele lui Duiliu Zamfirescu, Editura Sport-Turism, București 1989
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Faifer F., Mănucă D., Volovici L. et al. Dicționarul literaturii române de la origini pînă la 1900 — 1979.
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- Biografie, nouaromanie.ro
- Duiliu Zamfirescu: personaj și personaje [Архівовано 24 листопада 2011 у Wayback Machine.], 15 iulie 2009, Serban Cionoff, Jurnalul Național
- FOTO Scriitorul Duiliu Zamfirescu, un Don Juan fermecător, care nu ezita duelul atunci când era provocat [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], 14 aprilie 2013, Borcea Stefan, Adevărul — articol Historia
- Valori ale culturii naționale: 151 ani de la nașterea lui Duiliu Zamfirescu [Архівовано 20 листопада 2015 у Wayback Machine.], 30 octombrie 2009, Amos News
- 150 de ani de la nașterea lui Duiliu Zamfirescu, 30 octombrie 2008, Costin Tuchilă, Amos News
- FOTO Duiliu Zamfirescu, boierul literaturii române [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], 1 noiembrie 2013, Borcea Stefan, Adevărul