French
DeutschДідковський — Вікіпедія
| ||||
|---|---|---|---|---|
| Фонетичні алгоритми (англ.) | ||||
| Жіноча форма | Дідковська | |||
| Суфікс | -ський- (пошук) | |||
| Закінчення | -ий | |||
| Походить від | слова укр. дідко | |||
| Поширене | на Придніпров'ї | |||
| Кількість носіїв | 683[1] | |||
| Схожі прізвища | ||||
| Пов'язані | Дідківський | |||
| Пошук сторінок | які починаються з у Вікіданих • :посилання: | |||
Дідковський — прізвище, утворене від слова дід (означає знахар). Станом на 2013 рік в Україні зареєстровано 683 носії.[2]
Жіноча форма прізвища — Дідковська.
Прізвище Дідковський веде свій початок від прізвиська Дідко. Прізвисько Дідко походить до аналогічного номінального. Слово «дідко» в деяких російських діалектах, а також в Україні означає «дід, дідусь», а іноді — «знахар». Можливо, прізвисько Дідко отримала літня людина, дід. Таке прізвисько могло стати основою іменування дитини, якщо його виховував не батько, а дід.
Пізніше прізвисько Дідко стало основою для прізвища Дідковський[3].
Можливо перші «носії» цього прізвиська проживали в населеному пункті з назвою Дідково або Дідківці. Зокрема, в Україні є два таких села: у Чуднівській громаді, Житомирського району, Житомирської області та Білогірському районі Хмельницької області. Цілком можливо, що родоначальник прізвища був вихідцем із цих сіл.
Гілка роду овруцької шляхетської родини Дідковських гербу «Сас» зародилася на території сучасної Житомирщини[4]. Згідно даних подимного реєстру Овруцького повіту 1634 року Дідковські у селі Дідківці володіли всього трьома родинами підданих. Станом на середину XVII ст., за неповними даними, у Дідківцях проживало не менше чотирьох сімей Дідковських[5]. Чимало представників родини потрапили на нижчі уряди в ґродських і земських канцеляріях, зокрема у 1617 р. якийсь Дідковський зафіксований як земський підписок у Києві. У 1643 році у житомирській ґродській канцелярії фігурує Захаріяш Петрович Дідковський, а під 1648 р. згадується знову ж таки як київський земський підписок Дідковський[6][7].
Найбільш відомий серед них, Самуель Дідковський, що працював у Новгороді-Сіверській канцеклярії, принаймні, з травня 1637 до жовтня 1645 року. Після Деулінського перемир'я, Чернігово—Сіверські землі було повернуто Речі Посполитій, а Новгород-Сіверський став центром повіту Чернігівського воєводства[8].
Буква «о» замість «і» в такому разі могла з'явитися під впливом вимови норм або в результаті помилки переписувача, що було аж ніяк не рідкісним явищем.
Саме прізвище Дідковський могло виникнути далеко від тих місць, звідки приїхала колись людина. Але вона відповідала на запитання про місце його народження: «Я — Дідковський»[9].
- Дідковський Андрій Григорович (1890—1969) — сотник Армії УНР, учасник повстанського руху П.Петрика на Волині, згодом діяч української еміграції, педагог і мемуарист (псевдонім Олекса Дідок).
- Дідковський Борис Володимирович (1883—1937) — радянський геолог, педагог і революціонер.
- Дідковський Валентин Якович (1914—1995) — український геолог, стратиграф-палеонтолог; доктор геолого-мінералогічних наук, професор, член-кореспонжент НАНУ.
- Дідковський Василь Дмитрович (1905—1977) — радянський організатор сільськогосподарського виробництва українського походження, Герой Соціалістичної Праці (1958).
- Дідковський Віталій Семенович (* 1947) — фахівець у галузі акустики, доктор технічних наук, професор, заслужений працівник освіти України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
- Дідковський Володимир Остапович (1896—1983) — український радянський співак (драматичний тенор), педагог.
- Дідковський Всеволод Матвійович (1923—1975) — радянський інженер-конструктор, лауреат Ленінської премії.
- Дідковський Данило Миколайович (* 1976) — український хокеїст і тренер. Гравець національної збірної.
- Дідковський Ігор Вікторович — полковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни.[10]
- Дідковський Ігор Миколайович (* 1966) — український громадський діяч.
- Дідковський Леонід Іванович (1927—2004) — військовий диригент, педагог. Заслужений діяч мистецтв УРСР.
- Дідковський Максим Мечиславович (1887-?) — книготорговець, книговидавець (104 назв книг, видавництво «Видання М. Дідковського»). Помер в ГУЛазі.
- Дідковський Михайло Мефодійович (1903—1986) — український радянський інженер-гідротехнік.
- Самуель Дідковський — український шляхтич, працівник Новгород-сіверської канцелярії, намісник судового підстарости з вересня 1639 до березня 1647 р.
- ↑ ДІДКОВСЬКИЙ на сайті «Рідні»
- ↑ Дідковський
- ↑ Происхождение фамилии Дидковский. Доступные сведения о фамилии Дидковский (рос.). Архів оригіналу за 3 червня 2019. Процитовано 28 червня 2017.
- ↑ Boniecki A. Herbarz Polski[недоступне посилання]. Warszawa, 1902. T. V. с. 129
- ↑ Кулаковський П. Новгород-сіверська ґродська канцелярія: персональний склад. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Історичні науки». Острог, 2019. Вип. 28. С. 23
- ↑ Яковенко Н. Матеріали до персонального складу канцелярій Волині, Наддніпрянщини та Східного Поділля (остання третина XVI — середина XVII століть). До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. Київ; Львів, 2004. Т. І. c. 340, 342
- ↑ Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV — до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна; Укр. наук. ін-т Гарвард. ун-ту, Ін-т Критики. — Вид. 2-ге, перегл. і випр. — Київ: Критика, 2008. с. 258
- ↑ Кулаковський П. Новгород-сіверська ґродська канцелярія: персональний склад. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Історичні науки». Острог, 2019. Вип. 28. С. 20-31
- ↑ Происхождение фамилии Дидковский.(рос.)
- ↑ Указ Президента України № 2382018