Евглена зелена — Вікіпедія

? Евглена зелена
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Екскавати (Excavata) Тип: Евгленові (Euglenozoa)[1][2] Підтип: Мастігофори (Mastigophora) Ряд: Euglenales Родина: Euglenaceae Рід: Евглена (Euglena) Вид: Евглена зелена
Біноміальна назва
Euglena viridis (O. F. Mueller) Ehrenberg
Посилання
Вікісховище: Euglena viridis EOL: 918843 ITIS: 9636 NCBI: 3040

Евгле́на зеле́на (Euglena viridis) — вид одноклітинних протистів. Залежно від умов середовища може живитися автотрофно або гетеротрофно.

Тіло евглени зеленої являє собою довгасту клітину зеленого кольору яке покрите оболонкою, яка називається пелікулою. Задній кінець тіла — загострений, передній — закруглений і має два джгутики, один з яких редукований, короткий, а другий — довгий тонкий який слугує їй для пересування. Евглена робить до 40 обертів на секунду джгутиком, завдяки чому заднім кінцем тіла швидко пересувається у воді. Другий джгутик (короткий) не виходить поза пелікулу. Живе зазвичай у застояній воді, де багато гниючих органічних решток. Має невеликі розміри — до 200 мкм (0,2 міліметра).

Тіло має сталу форму, тому що оболонка тіла щільна. В клітині містяться такі органели:

• велике ядро';
• близько двадцяти хлоропластів;
• включення поживних речовин, які слугують запасом на той час, коли бракуватиме їжі
• вічко — специфічний світлочутливий орган червонуватого кольору. Це не означає, що евглена бачить цим вічком світло, вона його відчуває цим органом;
• скоротлива вакуоля — знаходиться біля вічка, завдяки ній евглена позбувається зайвої води і шкідливих речовин, що накопичилися в ній. Назву «скоротлива» отримала за те, що скорочується під час виводу непотрібних речовин та води за межі тіла.

Біля джгутика знаходиться світлочутливе вічко (стигма), завдяки якому евглена реагує на світло (фототаксис). У клітині евглени є хроматофори, що містять хлорофіл, завдяки яким евглена може проводить процес фотосинтезу в умовах освітлення.

На яскравому світлі евглена, подібно до рослин, використовує енергію сонячних променів і внаслідок фотосинтезу в її хлоропластах утворюються необхідні для життя поживні речовини. Тому вона завжди шукає освітлені місця. Запасними продуктами є парамілон i лейкозина, які громадяться у вигляді безбарвних зерняток. Також евглена може харчуватися, використовуючи осмос або заглибину тіла (гетеротроф). Це стосується екземплярів, які живуть в темряві і втратили хлорофіл, або позбавлених хроматофор. За регуляцію осмотичного тиску в клітині та продуктів перетворення речовин відповідають скоротливі вакуолі.

Евглена дихає, поглинаючи кисень усією поверхнею тіла.

За несприятливих умов існування, наприклад, при висиханні водойми або зниженні температури води, вона припиняє живлення й пересування, її тіло округлюється і вкривається щільною захисною оболонкою, джгутик відпадає. Так відбувається перехід евглени у стан спокою, що називається цистою. У цьому стані вона здатна тривалий час перечікувати несприятливі життєві умови.

Евглена розмножується безстатево, поздовжнім поділом, який (після поділу ядра) від головного тільця та джгутика. Спочатку утворюються два ядра, потім формуються два джгутики, дві скоротливі вакуолі і два вічка. Далі вздовж усього тіла з'являється поздовжня борозна, яка поступово ділить клітину навпіл.

Евглена поширена у водоймах. У несприятливих умовах евглені відпадає джгутик і вона впадає в стан цисти.

Є кормом для мальків коропових риб. Беруть участь у процесах біологічного очищення водойм. У лабораторіях їх культивують для цитологічних та біохімічних досліджень.

• Біологія: підруч. для 8 кл, загальноосвіт. навч. закл./ С. В. Межжерін, Я. О. Межжеріна. — К.: Освіта, 2008. — 256с. ISBN 978-966-04-0617-9.
• Міхеева Т. М. Эўглена // Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 18. Кн. 1.: Дадатак: Шчытнікі — ЯЯ. — Мн. : БелЭн, 2004. — Т. 18. — С. 186. — 10 000 прим. — ISBN 985-11-0295-4 (Т. 18. Кн. 1.).