Егль — Вікіпедія

Егль
фр. Aigle
Герб
Країна	Швейцарія
Кантон	Во
Межує з: сусідні адмінодиниці Олон ?
Номерний знак	VD
Офіційна мова	французька
Населення
- повне	10 462 (31 грудня 2020)
Площа
- повна	16.41 км²
Висота
- максимальна	1051 м
- мінімальна	380 м
Часовий пояс	UTC+1 і UTC+2
Губернатор	Frédéric Borlozd
Вебсайт	aigle.ch
Код BFS	5401
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Егль

Егль (фр. Aigle, нім. Älen) — місто у Швейцарії, адміністративний центр округу Егль у кантоні Во^[1].

В Еглі знаходиться резиденція Міжнародного союзу велосипедистів (World Cycling Centre (UCI)).

Місто розташоване на східному кордоні долини Рони на відстані^[2] близько 80 км на південний захід від Берна, 36 км на південний схід від Лозанни, 13 км на південний схід від Монтре. Егль має площу^[3] 16,4 км², з яких на 25,5% дозволяється будівництво (житлове та будівництво доріг), 33,9% використовуються в сільськогосподарських цілях, 37,2% зайнято лісами, 3,5% не є продуктивними (річки, льодовики або гори).

Район Егля був заселений ще в період бронзової доби. Від часів панування Стародавнього Риму тут збереглися руїни вілли, прикрашеної античними мозаїками; від раннього Середньовіччя — мережа поховань. У 1076 році імператор Священної Римської імперії Генріх IV передав район Егля Савойського дому. Власне Егль вперше письмово згадується в 1152 року (як Aleo). З кінця XI століття відомий дворянський рід Д'Егль (d'Aigle), який побудував тут замок. У XIII столітті права на Егль переходять до синьойорів де Сільон. У 1231 році граф Савойський Томас I дарує Еглю право проведення торгових ярмарків, в 1314 він отримує від графа Амадея V Савойського міське право. У Середньовіччі Егль відомий як багатий торговий центр на шляху з Італії до Франції. У 1475 році Егль був захоплений військами Берна, замок синьйорів де Сільон був узятий штурмом і спалений. У 1528 році в цій громаді була проведена Реформація. З 1798 по 1803 рік Егль входив до складу кантону Леман, потім перетвореного в кантон Во. У 1798 році він стає центром округу Егль. Берн ще все ж в 1814 році висував на Віденському конгресі претензії на Егль, проте безуспішно.

2019 року в місті мешкало 10 197 осіб^[3] (+10,2% порівняно з 2010 роком), іноземців було 40,2%. Густота населення становила 621 осіб/км². За віковим діапазоном населення розподілялося таким чином: 22,3% — особи молодші 20 років, 60,2% — особи у віці 20—64 років, 17,5% — особи у віці 65 років та старші. Було 4464 помешкань (у середньому 2,3 особи в помешканні). Із загальної кількості 6348 працюючих 308 було зайнятих в первинному секторі, 1404 — в обробній промисловості, 4636 — в галузі послуг.

80 % населення — франкошвейцарці, 3,5 % — португальці і ще 3,5 % — албанці.

Основною визначною пам'яткою міста є Замок Егль XV століття, де в даний час розташований музей виноробства^[6]. Замок включений до списку об'єктів національної історичної спадщини Швейцарії^[7].

• Л'Егль, Франція — 1964
• Бассерсдорф, Швейцарія — 1969
• Тюбінген, Німеччина — 1973

• 
  замок Егль
• 
  Міжнародного союзу велосипедистів

 * Эгль // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)