Едмунд Конен — Вікіпедія

Едмунд Конен
Особисті дані
Народження	10 листопада 1914(1914-11-10)
	Юрциг, Німецька імперія
Смерть	5 березня 1990(1990-03-05) (75 років)
	Леверкузен, ФРН
Зріст	178 см
Вага	76 кг
Громадянство	Німеччина
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
1924-1928 1928-1932	«Юрциг» «Саарбрюкен»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1932–1935 «Саарбрюкен»  ? (?) 1938–1943 «Штутгартер Кікерс»  ? (?) 1943–1944 «Мюльгаузен 1893»  ? (?) 1944 «Гросс Борн» ? (?) 1945–1950 «Штутгартер Кікерс» 129 (57) 1950–1952 «Янг Фелловз Ювентус»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1934–1942 Німеччина 28 (27)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1950–1952 «Янг Фелловз Ювентус» 1952–1956 «Айнтрахт» (Брауншвейг) 1956–1957 «Вупперталь» 1957–1960 «Баєр 04» 1964 «Шлебуш» 1970–1973 «Опладен»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Едмунд Конен у Вікісховищі

Едмунд Конен (нім. Edmund Conen, 10 листопада 1914, Юрциг — 5 березня 1990, Леверкузен) — німецький футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав за національну збірну Німеччини, з якою став бронзовим призером чемпіонату світу 1934 року.

Народився 10 листопада 1914 року в місті Юрциг. Розпочав займатись футболом у рідному місті, а 1928 року потрапив до школи клубу «Саарбрюкен». З 1932 року ста виступати за основну команду, а 1934 року вийшов з командою до Гауліги Південний захід, однієї з багатьох вищих ліг Німеччини того часу. За підсумками дебютного сезону 1934/35 клуб зайняв останнє 11 місце, а сам Конен після цього був змушений на час зав'язати з футболом: у нього виявилися серйозні проблеми зі здоров'ям^[1], через які він пропустив чотири роки. За підтримки Зеппа Гербергера він зміг подолати хворобу і повернутися до великого футболу, виступаючи з 1938 року за «Штутгартер Кікерс»^[2].

Під час Другої світової війни був гостьовим гравцем спочатку у клубі «Мюльгаузен 1893» з окупованого французького Мюлуза, що грав у Гаулізі Ельзас, а потім виступав за військову команду «Гросс Борн» з Гауліги Східна Померанія.

Після закінчення війни 1945 року повернувся до «Штутгартер Кікерс» і провів у складі команди ще п'ять сезонів, а завершував ігрову кар'єру у швейцарському клубі «Янг Фелловз Ювентус», де протягом 1950—1952 років був граючим тренером^[3].

14 січня 1934 року у віці 19 років дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Німеччини в товариській грі проти Угорщини (3:1), де забив гол^[4]. А вже влітку того ж року поїхав з командою на дебютний для німців чемпіонату світу 1934 року в Італії. На «мундіалі» молодий німецький нападник вразив своєю грою, забивши три м'ячі в першому ж матчі проти Бельгії 27 травня. На перерву збірні йшли за рахунку 2:1 на користь бельгійців, у другому таймі спочатку на 49-й хвилині Отто Зіффлінг у своєму першому матчі за збірну зрівняв рахунок, а потім протягом 19 хвилин Конен забив 3 голи, ставши таким чином автором першого німецького хет-трику на чемпіонатах світу і загалом лише четвертого в історії чемпіонатів світу, а німці виграли 5:2 і вийшли в 1/4 фіналу.

У наступних двох матчах, чотирма днями пізніше в чвертьфіналі проти Швеції і у програному з рахунком 1:3 півфіналі проти Чехословаччини, Конен не зміг відзначитися. Проте в матчі за 3 місце, він зумів забити свій четвертий гол на чемпіонаті у ворота легендарної австрійської «Вундертім», який до того ж став вирішальним. Німеччина виграла 3:2 і завоювала на своєму першому чемпіонаті світу бронзові медалі. Сам же Конен поділив лаври найкращого бомбардира турніру з чехословаком Олдржихом Неєдли і італійцем Анджело Ск'явіо. Однак 10 листопада 2006 року, набагато пізніше після смерті усіх цих трьох гравців, ФІФА визнала, що Неєдли забив всі три м'ячі своєї збірної в півфінальному матчі проти німців, а не два, як вважалося раніше (один був записаний на Рудольфа Крчіла^[5]), через що саме чехословак з 5-ма голами був названий одноосібним найкращим бомбардиром чемпіонату^[6].

Наступний чемпіонат світу Едмунд змушений був пропустити через свою тривалу хворобу, а останню гру за Німеччину провів з Угорщиною (5:3) в Будапешті в травні 1942 року у віці 28 років, зігравши у парі з молодим Фріцом Вальтером, майбутнім чемпіоном світу. Того ж року Німеччина була виключена із ФІФА за військову агресію і повернута лише через вісім років, восени 1950 року, тому Конен більше за «бундестім» так і не зіграв. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у формі головної команди країни 28 матчів, забивши 27 голів^[7].

Повернувшись із швейцарського «Янг Фелловз Ювентус», з 1952 року Едмунд працював у ФРН, очолюючи спочатку «Айнтрахт» (Брауншвейг), а потім і «Вупперталь», обидва з Оберліги, найвищої на той момент ліги країни.

1957 року став головним тренером команди другого дивізіону «Баєр 04»^[8] і тренував клуб з Леверкузена три роки, а в подальшому очолював аматорські команди «Шлебуш» та «Опладен».

Помер 5 березня 1990 року на 76-му році життя у місті Леверкузен^[9], всього за кілька місяців до третього тріумфу німецької збірної на чемпіонаті світу в Італії.

• Бронзовий призер чемпіонату світу: 1934

• Edmund Conen: Edmund Conen erzählt. Erinnerungen des 28fachen Sturmführers der deutschen Nationalmannschaft. Sportbericht-Verlag, Stuttgart 1950 (62 Seiten).^[10]
• Werner Skrentny (Hrsg.): Als Morlock noch den Mondschein traf. Die Geschichte der Oberliga Süd 1945–1963. Klartext Verlag, Essen 1993, ISBN 3-88474-055-5.
• Hardy Grüne^[de], Lorenz Knieriem: Enzyklopädie des deutschen Ligafußballs. Band 8: Spielerlexikon 1890–1963. Agon-Sportverlag, Kassel 2006, ISBN 3-89784-148-7.
• Horst Bläsig, Alex Leppert: Ein roter Löwe auf der Brust. Die Geschichte von Eintracht Braunschweig. Verlag Die Werkstatt, Göttingen 2010, ISBN 978-3-89533-675-1.

• Едмунд Конен на сайті ФІФА (англ.)

• Едмунд Конен на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Едмунд Конен на сайті fussballdaten.de (нім.)
• Едмунд Конен на сайті National-Football-Teams.com (англ.)