Едуард ван Бейнум — Вікіпедія

Едуард ван Бейнум (нід. Eduard van Beinum; 3 вересня 1901 — 13 квітня 1959) — нідерландський диригент.

Народився у місті Арнем. Походив з сім'ї музикантів: дід ван Бейнума був диригентом військового оркестру, батько грав на контрабасі в Арнемському філармонічному оркестрі, музикантами стали також і три брати ван Бейнума. Ще студентом Амстердамської консерваторії ван Бейнум диригував аматорськими оркестрами, а також хором амстердамської церкви Святого Миколая.

У 1927–1931 роках ван Бейнум був диригентом Гарлемського оркестру. Починаючи з 1931 року він працював в амстердамському оркестрі Концертгебау під началом головного диригента оркестру Віллема Менгельберга. У 1945 році Менгельберг був відсторонений від керівництва оркестром через звинувачення у співробітництві з окупаційним гітлерівським режимом і ван Бейнум зайняв його місце, залишившись керівником Концертгебау до самої смерті: він помер від інфаркту, репетируючи з оркестром Першу симфонію Брамса. Одночасно з роботою в Амстердамі ван Бейнум в 1947–1949 роках очолював Лондонський філармонічний оркестр, а в 1956–1959 роках — Лос-Анджелеський філармонічний оркестр.

• Bart van Beinum: Eduard van Beinum. Over zijn leven en werk. Thoth, Bussum, 2000. ISBN 90-6868-263-6
• Truus de Leur: Eduard van Beinum 1900–1959. Musicus tussen musici.. Thoth, Bussum / KCO, Amsterdam / Gemeentearchief, Amsterdam, 2004. ISBN 90-6868-359-4

• Біографія та дискографія [Архівовано 15 грудня 2005 у Wayback Machine.]