Ейтор Вілла-Лобос — Вікіпедія

Ейтор Вілла-Лобос
Основна інформація
Повне ім'я	порт. Heitor Villa-Lobos
Дата народження	5 березня 1887(1887-03-05)[1][2][…]
Місце народження	Ріо-де-Жанейро, Бразильська імперія[4][5][6]
Дата смерті	17 листопада 1959(1959-11-17)[1][2][…] (72 роки)
Місце смерті	Ріо-де-Жанейро, Бразилія[4][5][6]
Роки активності	1915 — 1958
Громадянство	Бразилія[6]
Професії	композитор, хореограф, диригент, музикознавець, вчитель, класичний гітарист, піаніст, гітарист
Інструменти	гітара
Жанри	опера і симфонія
Magnum opus	String Quartet No. 14d, Chôros No. 1d, String Quartet No. 3d і Bachianas Brasileirasd
Членство	Національна академія художніх мистецтв Аргентиниd і Academia Brasileira de Músicad[7]
Нагороди	почесний доктор Університету Маяміd (1 лютого 1954)
Батько	Raul Villa-Lobosd
У шлюбі з	Arminda Villa-Lobosd
Файли у Вікісховищі

Ейтор Вілла-Лобос (точніше: Ейтор Віла-Лобуш; порт. Heitor Villa-Lobos, 5 березня 1887, Ріо-де-Жанейро — 17 листопада 1959, Ріо-де-Жанейро) — бразильський композитор, знавець музичного фольклору, диригент, педагог. Брав уроки у Ф. Браги.

Народився 5 березня 1887 в Ріо-де-Жанейро.

У 1905—1912 роках подорожував по країні, вивчав народний побут, музичний фольклор (записав понад 1000 народних мелодій). З 1915 року виступав з авторськими концертами.

У 1923—1930 роках жив переважно в Парижі, спілкувався з французькими композиторами.

У 30-х роках провів велику роботу по організації в Бразилії єдиної системи музичної освіти, заснував ряд музичних шкіл і хорових колективів.

Помер 17 листопада 1959 в Ріо-де-Жанейро.

Ейтор Вілла-Лобос є автором спеціальних навчальних посібників («Практичне керівництво», «Хоровий спів», «Сольфеджіо» та ін.), теоретичної праці «Музичне виховання». Він також виступав як диригент, музично-громадський діяч, пропагував на батьківщині й в інших країнах бразильську музику. Музичну освіту отримав у Парижі, де познайомився з А. Сеговією і якому надалі присвятив усі свої твори для гітари. Твори Вілла-Лобоса для гітари мають яскраво виражений національний характер, сучасні ритми і гармонії в них тісно переплітаються із самобутніми піснями і танцями бразильських індіанців і негрів.

Вілла-Лобос був головою національної композиторської школи. Виступив ініціатором створення Бразильської академії музики (1945 року — її президент)

Розробив систему музичного виховання дітей. 9 опер, 15 балетів, 20 симфоній, 18 симфонічних поем, 9 концертів, 17 струнних квартетів; 14 «Шорос» (1920−29), «Бразильські бахиани» (1944) для інструментальних ансамблів, безліч хорів, пісень, музика для дітей, обробки фольклорних зразків і ін. — усього понад тисячу найрізноманітніших творів.

• У 1986 році у Ріо-де-Жанейро відкритий музей Вілла-Лобоса.
• На честь музиканта названо астероїд.
• Зображений на банкноті 500 бразильських крузадо.

Український поет-модерніст Микола Бажан включив до циклу «Нічні концерти» вірш «Бразиліана Вілла Лобоса»^[8]:

Як марево південне, як далеч бездонна, Нараз розгорнулась мелодій запона, І з перших же тактів і тонів прелюду Розкрились, покірні творимому чуду, Печалі і сни чужедального люду, Його сподівання, легенди, химери, - - І легко піднісся, мов час з-над пригашених вогнищ тапери...

• Сайт, присвячений композитору [Архівовано 9 листопада 2020 у Wayback Machine.]