Економічні селяни — Вікіпедія

Економі́чні селя́ни — категорія економічно залежних від держави селян в Росії в другій половині XVIII-першій половині XIX століть. Це були монастирські та церковні селяни, передані в 1764 році в результаті секуляризації церковних земель під управління Колегії економії (звідси і сама назва селян). Цим селянам віддана частина монастирських земель, панщина та натуральний оброк замінені подушним денним оброком. Селяни володіли відносно особистою волею, несли державі повинності. В 1786 році з ліквідацією Колегії економії, економічні селяни перейшли у відомість місцевих органів (казенних палат) і злились із загальною масою державних селян.

В Удмуртії

[ред. | ред. код]

В Удмуртії в 1782 році значна частина економічних селян була зосереджена в наступних повітах:

В Малмизькому повіті економічні селяни складали особливу В'ятсько-Полянську волості і до секуляризації були власністю В'ятського Успенського Трифонового монастиря. В Єлабузькому повіті були зосереджені у волостях Танаєвській, Свиногорській та Тихогорській, раніше належали Єлабузькому, Тихогорському та Московському Донському монастирям. На 1795 рік економічні селяни становили 5,2% селян Удмуртії.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Семевский В. И. Крестьяне в царствование императрицы Екатерины II. Т.2. СПб., 1901; Столетие

Вятской губернии. Т.2. Вятка, 1881.

  • Удмуртская республика : энциклопедия / гл. ред. В. В. Туганаев. — Ижевск : Удмуртия, 2000. — 800 с. — 20 000 экз. — ISBN 5-7659-0732-6.

Посилання

[ред. | ред. код]