Економічні селяни — Вікіпедія

Економі́чні селя́ни — категорія економічно залежних від держави селян в Росії в другій половині XVIII-першій половині XIX століть. Це були монастирські та церковні селяни, передані в 1764 році в результаті секуляризації церковних земель під управління Колегії економії (звідси і сама назва селян). Цим селянам віддана частина монастирських земель, панщина та натуральний оброк замінені подушним денним оброком. Селяни володіли відносно особистою волею, несли державі повинності. В 1786 році з ліквідацією Колегії економії, економічні селяни перейшли у відомість місцевих органів (казенних палат) і злились із загальною масою державних селян.

В Удмуртії в 1782 році значна частина економічних селян була зосереджена в наступних повітах:

• Глазовському — 2042 особи чоловічої статі (4,8% населення)
• Єлабузькому — 2554 особи чоловічої статі (13,6%)
• Малмизькому — 2588 осіб чоловічої статі (8,7%)
• Сарапульському — 105 осіб чоловічої статі.

В Малмизькому повіті економічні селяни складали особливу В'ятсько-Полянську волості і до секуляризації були власністю В'ятського Успенського Трифонового монастиря. В Єлабузькому повіті були зосереджені у волостях Танаєвській, Свиногорській та Тихогорській, раніше належали Єлабузькому, Тихогорському та Московському Донському монастирям. На 1795 рік економічні селяни становили 5,2% селян Удмуртії.

• Семевский В. И. Крестьяне в царствование императрицы Екатерины II. Т.2. СПб., 1901; Столетие

Вятской губернии. Т.2. Вятка, 1881.

• Удмуртская республика : энциклопедия / гл. ред. В. В. Туганаев. — Ижевск : Удмуртия, 2000. — 800 с. — 20 000 экз. — ISBN 5-7659-0732-6.

• Економічні селяни [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.