Електрогастрографія — Вікіпедія

Електрогастрогра́фія — метод функціонального дослідження шлунково-кишкового тракту, що ґрунтується на реєстрації електричних потенціалів, що виникають у гладеньких м'язах шлунка і кишечника.

Прилади для електрогастрографії і електрогастроентерографії

Для проведення електрографічних обстежень може застосовуються: електрогастроентерограф, розроблений у Харківському національному університеті радіоелектроніки^[1], прилади «Digitapper EGG» (Швеція, США) ^[2]^[3] або «Гастроскан-ГЭМ» російського підприємства «Істок-Система»^[4].

Примітки

↑ Кузін А.І. Методи та апаратура неінвазивних досліджень електричної активності шлунково-кишкового тракту. Автореф. дис... канд. техн. наук: Харк. нац. ун-т радіоелектрон. — Х., 2002. — 19 с. Архів оригіналу за 4 листопада 2010. Процитовано 16 квітня 2010.
↑ Stendal, Charlotte (1997). Practical guide to gastrointestinal function testing. Oxford: Blackwell Science. ISBN 0-632-04918-9. (англ.)
↑ [Саблин О.А., Гриневич В.Б., Успенский Ю.П., Ратников В.А. Функциональная диагностика в гастроэнтерологии. С.-Петербург. 2002. (рос.). Архів оригіналу за 26 вересня 2011. Процитовано 16 квітня 2010. Саблин О.А., Гриневич В.Б., Успенский Ю.П., Ратников В.А. Функциональная диагностика в гастроэнтерологии. С.-Петербург. 2002. (рос.)]
↑ Рапопорт С. И., Лакшин А. А., Ракитин Б. В., Трифонов М. М. пищевода и желудка при заболеваниях верхних отделов пищеварительного тракта / Под ред. академика РАМН Ф. И. Комарова. — М.: ИД МЕДПРАКТИКА-М, 2005, 208 с. ISBN 5-98803-014-9.^{[недоступне посилання з липня 2019]} (рос.)

Література

Бенедикт В. В. Значення электрогастрографії в клінічній приктиці // Врач. дело.- 1999, №4, с. 88-93.
Ступин В. А., Смирнова Г. О., Баглаенко М. В., Силуянов С. В., Закиров Д. Б. Периферическая электрогастроэнтерография в клинической практике // Лечащий Врач.-2005.-№ 2.-С. 60-62. (рос.)

Посилання

Електрогастрографія [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.] //Медичний словник

Це незавершена стаття з медицини.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Кузін А.І. Методи та апаратура неінвазивних досліджень електричної активності шлунково-кишкового тракту. Автореф. дис... канд. техн. наук: Харк. нац. ун-т радіоелектрон. — Х., 2002. — 19 с. Архів оригіналу за 4 листопада 2010. Процитовано 16 квітня 2010.

[Ste-2] Stendal, Charlotte (1997). Practical guide to gastrointestinal function testing. Oxford: Blackwell Science. ISBN 0-632-04918-9. (англ.)

[3] [Саблин О.А., Гриневич В.Б., Успенский Ю.П., Ратников В.А. Функциональная диагностика в гастроэнтерологии. С.-Петербург. 2002. (рос.). Архів оригіналу за 26 вересня 2011. Процитовано 16 квітня 2010. Саблин О.А., Гриневич В.Б., Успенский Ю.П., Ратников В.А. Функциональная диагностика в гастроэнтерологии. С.-Петербург. 2002. (рос.)]

[4] Рапопорт С. И., Лакшин А. А., Ракитин Б. В., Трифонов М. М. пищевода и желудка при заболеваниях верхних отделов пищеварительного тракта / Под ред. академика РАМН Ф. И. Комарова. — М.: ИД МЕДПРАКТИКА-М, 2005, 208 с. ISBN 5-98803-014-9.^{[недоступне посилання з липня 2019]} (рос.)

[1]

[2]

[3]

[4]