Електротермія — Вікіпедія

Електротермія (від електро… і грец. thérme — жар, тепло) — прикладна наука про процеси перетворення електричної енергії в теплову; галузь електротехніки, що здійснює проектування, виготовлення і експлуатацію електротермічних установок; галузь енергетики, що займається використанням електричної енергії для нагріву, плавки або опалювання в промисловості, на транспорті, в сільському господарстві, медицині, військовій справі і побуті; сукупність електротехнологічних процесів з використанням теплової дії електричної енергії в різних галузях техніки (у металургії — електрометалургія, в хімії — плазмохімія, в машинобудуванні — високочастотний нагрів, електротермообробка і т. д.).

У електротермії розрізняють такі види:

• дуговий нагрів;
• індукційний нагрів;
• діелектричний нагрів;
• електронний нагрів, нагріваючи по закону Джоуля—Ленца;
• нагрів в електроліті;
• нагрів випромінюванням оптичного квантового генератора (лазера).

• Електротермічний ракетний двигун

1. Довідник сільського електрика / За редакцією кандидата технічних наук В. С. Олійника. — 3-тє видання, перероблене і доповнене. — Київ, Вид-во «Урожай», 1989. — 264 с.
2. ДСТУ 2843-94. Електротехніка. Основні поняття. Терміни та визначення. Чинний від 1995-01-01. — Київ: Держспоживстандарт України, 1995. — 65 с.
3. О. В. Кулаков, В. О. Росоха. Електротехніка та пожежна профілактика в електроустановках: Підручник. — Харків: Національний університет цивільного захисту України, 2012.