Елім Чан — Вікіпедія

Елім Чан
Народилася18 листопада 1986(1986-11-18) (37 років)
Гонконг, Британська імперія
Країна Гонконг
Діяльністьдиригентка
Alma materУніверситет Мічигану, Коледж Сміт і Гонконзький коледж об'єднаного світу Лі По Чуна
Роки активності2014 — тепер. час
Жанркласична музика
Сайтelimchan.nl

Елім Чан (кит.: 陳 以 琳; Гонконг, 18 листопада 1986 р.) - диригент. Елім Чан є головним диригентом Антверпенського симфонічного оркестру з концертного сезону 2019-2020 рр., а також постійним запрошеним диригентом Королівського шотландського національного оркестру з сезону 2018-2019 рр[1][2].

Навчання

[ред. | ред. код]

Елім Чан співала в дитячому хорі в Гонконзі, а у віці шести років почала грати на піаніно. Отримала ступінь бакалавра музики в Коледжі Сміт у штаті Массачусетс. Потім навчалася в Мічиганському університеті, де була музичним керівником Симфонічного оркестру кампусу Мічиганського університету й Мічиганського поп-оркестру. Отримала ступінь магістра й доктора диригування оркестром, а в 2014 році закінчила університет диригентом[3][4][5]. У 2013 році Чан отримала стипендію імені Бруно Вальтера в області диригування, а в 2015 році відвідувала майстер-класи Бернарда Хайтінк в Люцерні[6][7].

Музична кар'єра

[ред. | ред. код]

У грудні 2014 року, у віці 28 років, Чан виграла конкурс диригентів Донателли Флік. У результаті перемоги в цьому конкурсі її згодом призначено помічником диригента Лондонського симфонічного оркестру на концертний сезон 2015-2016 рр. У сезоні 2016-2017 рр. вона брала участь у стипендіальній програмі Г. Дудамеля в Лос-анджелеської філармонії[4][8].

У 2018-2019 рр. Елім Чан стала постійним запрошеним диригентом Королівського шотландського національного оркестру, змінивши тим самим Томаса Сьоннергорда[8][9].

З сезону 2019-2020 рр. Елім Чан є головним диригентом Антверпенського симфонічного оркестру, постійно виступаючи в Концертному залі королеви Єлизавети (Koningin Elisabethzaal) в Антверпені. Чан, яка серед інших пішла по стопах Едо де Ваарта і Яапа ван Цведена, є наймолодшим головним диригентом, якого коли-небудь називав Антверпенський симфонічний оркестр[1].

Крім того, Елім Чан виступала в якості запрошеного диригента з оркестром Маріїнського театру, Гонконгським філармонічним оркестром, Лондонським симфонічним оркестром, Koninklijk Concertgebouworkest[10], Люксембурзьким філармонічним оркестром, Філармонічним оркестром, Королівським ліверпульським філармонічним оркестром, Симфонічним оркестром Франкфуртського радіо, Національним оркестром Ліона, Роттердамським філармонічним оркестром, Х'юстонським симфонічним оркестром і Музичної академією Заходу[11][12][13].

Вона також диригувала оркестром Національного центру мистецтв в Оттаві й Orchestre de la Francophonie (Оркестр франкофонії) у рамках Літнього музичного інституту Національного центру мистецтв у 2012 році, де співпрацювала з Пінхасом Цукерманом. Брала участь у фестивалі «Музичний Олімп» у Санкт-Петербурзі й відвідувала майстер-класи з оркестром фестивалю Кабрілло й Симфонічним оркестром Балтимора (з Марін Олсоп, Жераром Шварцем і Густавом Майєром)[13][14].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Елім Чан заручена з голландським перкусіоністом Домініком Флешуверсом, який у 2020 році був нагороджений Голландською музичною премією (Nederlandse Muziekprijs)[15][16].

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б NWS, VRT (4 жовтня 2019). Elim Chan start bij Antwerp Symphony Orchestra, waarom zijn vrouwelijke dirigenten nog geen vertrouwd beeld?. vrtnws.be (нід.). Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 31 серпня 2020.
  2. ↑ Elim Chan appointed as RSNO principal guest conductor. Rhinegold (англ.). Архів оригіналу за 17 серпня 2020. Процитовано 31 серпня 2020.
  3. ↑ ‘Eigenlijk wilde ik bij de FBI werken'. De Tijd (нід.). 8 червня 2018. Архів оригіналу за 17 липня 2020. Процитовано 31 серпня 2020.
  4. ↑ а б Chan, Elim. About Elim. Elim Chan (амер.). Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 31 серпня 2020.
  5. ↑ Eelen, Tom (14 березня 2019). Een psychologe als chef-dirigent. Site-Artsenkrant-NL. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 31 серпня 2020.
  6. ↑ Meet the Maestro: Elim Chan. Rhinegold (англ.). Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 31 серпня 2020.
  7. ↑ Derks, Thea (13 січня 2020). Dirigent Elim Chan: ‘Ik kan niet weglopen van de muziek.’. Cultuurpers (нід.). Архів оригіналу за 17 серпня 2020. Процитовано 31 серпня 2020.
  8. ↑ а б Antwerp Symphony Orchestra stelt Elim Chan aan als chef-dirigent. Klara - Blijf verwonderd (нід.). 17 травня 2018. Архів оригіналу за 17 липня 2020. Процитовано 31 серпня 2020.
  9. ↑ Release, Press. RSNO | RSNO Principal Guest Conductor appointment (брит.). Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 31 серпня 2020.
  10. ↑ Afzeggingen plagen Opening Night van Concertgebouworkest. NRC (нід.). Архів оригіналу за 17 серпня 2020. Процитовано 31 серпня 2020.
  11. ↑ Elim Chan debuts with The Mariinsky Orchestra. HarrisonParrott (англ.). 12 лютого 2016. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 31 серпня 2020.
  12. ↑ Conductor Elim Chan thrilled to be making hometown debut with HK Phil. South China Morning Post (англ.). 23 грудня 2015. Архів оригіналу за 17 липня 2020. Процитовано 31 серпня 2020.
  13. ↑ а б Antwerp Symphony Orchestra. www.antwerpsymphonyorchestra.be. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 31 серпня 2020.
  14. ↑ Elim Chan. LA Phil (англ.). Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 31 серпня 2020.
  15. ↑ Waa, Frits van der (19 січня 2020). Slagwerker Dominique Vleeshouwers is een virtuoos, bewees hij in Utrecht★★★★☆. de Volkskrant (nl-NL) . Архів оригіналу за 17 серпня 2020. Процитовано 31 серпня 2020.
  16. ↑ ANP (18 січня 2020). Slagwerker ontvangt Nederlandse Muziekprijs. Het Parool (nl-NL) . Архів оригіналу за 17 серпня 2020. Процитовано 31 серпня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Елім_Чан