Еммануель Іссозе-Нґонде — Вікіпедія

Франк Еммануель Іссозе-Нґонде
фр. Franck Emmanuel Issoze-Ngondet
10-й прем'єр-міністр Габону
29 вересня 2016 — 12 січня 2019
ПрезидентАлі Бонґо Ондімба
Прем'єр-міністрРаймон Ндонґ Сіма
ПопередникДаніель Она Ондо
НаступникЖульєн Нкоге Бекалє
Міністр закордонних справ Габону
28 лютого 2012 — 28 вересня 2016
ПопередникПоль Тунґуї
НаступникПаком Мубеле Бубея
Постійний представник Габону в ООН
серпня 2008 — січень 2009
листопада 2009 — березня 2010
Міністр енергетики Габону
січень 2009 — червень 2009
Народився2 квітня 1961(1961-04-02)[1]
Макоку, Габон[1]
Помер11 червня 2020(2020-06-11)[2][3][1] (59 років)
Лібревіль, Габон[2][3]
Відомий якполітик, дипломат
ГромадянствоГабон Габон
Політична партіяГабонська демократична партія
Професіядипломат
 Медіафайли у Вікісховищі

Франк Еммануель Іссозе-Нґонде (фр. Franck Emmanuel Issoze-Ngondet; нар. 2 квітня 1961 — 11 червня 2020[4]) — габонський політичний діяч та дипломат, прем'єр-міністр Габону (29 вересня 2016 — 12 січня 2019), міністр закордонних справ Габону з 28 лютого 2012 до 28 вересня 2016 року, постійний представник Габону в ООН з серпня 2008 по січень 2009 року та з листопада 2009 до березня 2010 року, міністр енергетики Габону з січня 2009 по червень 2009 року, міністр зі зв'язків з парламентом та конституційних інститутів у середині 2009 року, у березні 2010 року був головою Ради Безпеки ООН[5]. Член Габонської демократичної партії. Володів французькою та англійською мовами[4].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Іссозе-Нґонде народився в місті Макоку[4][6]. Він належить до народу кота, етнічної групи банту[7]. З 1982 по 1986 рік навчався в «Університетському центрі політології та розвитку» в місті Лібревіль. У 1988 році закінчив ад'юнктуру в Національній школі адміністрації (фр. Ecole Nationale d'Administration) у Лібревілі.

Дипломатична та політична кар'єра

[ред. | ред. код]

Еммануель Іссозе-Нґонде почав працювати в міністерстві закордонних справ у 1988 році, спочатку він був радником міністерства. З 1988 по 1990 рік працював науковим співробітником у відділі угод та міжнародних конвенцій[4][6].

Працював радником з культури посольства Габону в Камеруні з 1990 по 1991 роки, першим радником посольства Габону у Великій Британії з 1991 по 1993 рік, першим радником посольства Габону в Канаді з 1993 по 1994 рік та першим радником посольства Габону в Німеччині з 1994 по 1997 рік[6].

Іссозе-Нґонде був директором відділу країн Америки Міністерства закордонних справ Габону з 1997 по 1998 рік, директором відділу країн Європі з 1998 по 2000 рік.

З 2000 по 2006 рік Іссозе-Нґонде був послом Габону в Південній Кореї, одночасно також був послом Габону в Таїланді. З 2003 по 2004 рік був послом Габону на Філіппінах[6].

У червні 2006 року Іссозе-Нґонде був призначений послом Габону в Ефіопії, та постійним представником Африканського союзу в Економічній комісії ООН для Африки Програми ООН з довкілля. У серпні 2007 року був призначений послом в Кенії, з одночасним виконанням обов'язків посла Габону в Ефіопії[6]. У цей ж період був також головою підкомітету Африканського союзу з питань біженців, репатріантів та вимушених переселенців[8].

Після двох років у якості постійного представника Африканського союзу, Іссозе-Нґонде був направлений в Нью-Йорк постійним представником Габону при Організації Об'єднаних Націй. Вручення вірчої грамоти Генеральному секретарю ООН Пан Гі Муном відбулось 25 серпня 2008 року[4][6]. Він був постійним представником в ООН тільки за кілька місяців до свого призначення в уряді Габона як міністр енергетики, гідравлічних ресурсів і нових енергій 14 січня 2009 року[9]. Після смерті президента Омара Бонґо 8 червня 2009 року, Іссозе-Нґонде був переведений 19 червня 2009 року на посаду міністра зі зв'язків з парламентом та конституційними інститутами[10]. 22 липня 2009 року Іссозе-Нґонде був звільнений із посади міністра[11].

У серпні 2009 року, під час президентських виборів, Іссозе-Нґонде був координатором президентської кампанії Алі Бонґо Ондімба в провінції Оґове-Івіндо[12]. 5 листопада 2009 року Іссозе-Нґонде був знову призначений на посаду постійного представника Габону в ООН[13].

28 лютого 2012 року Іссозе-Нґонде був призначений міністром закордонних справ Габону, замінивши на цій посаді Поля Тунґуї[14]. 11 вересня 2015 року він був призначений на посаду державного міністра закордонних справ, франкофонії та регіональної інтеграції[15][16].

28 вересня 2016 року президент Габону Алі Бонґо Ондімба призначив Іссозе-Нґонде прем'єр-міністром[17][18], замість Даніеля Она Ондо[19].

Новий уряд, очолюваний Іссозе-Нґонде, було сформовано 2 жовтня 2016 року[20][21].

Іссозе-Нґонде брав участь у національному політичному діалозі 2017 року, як представник політичної більшості, та був одним із двох співголів цієї більшості, разом із Фаустіном Букубі[22].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Еммануель Іссозе-Нґонде був одружений із 2008 року, мав п'ятьох дітей[6].

Літературна діяльність

[ред. | ред. код]

Написав французькою мовою роман «Аскет у суді» (фр. Un Ascète Dans La Cour), який був опублікований видавництвом «L'Harmattan»[4][23] 14 лютого 2007 року[23].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в http://www.adiac-congo.com/content/gabon-franck-emmanuel-issoze-ngondet-sest-eteint-116766
  2. ↑ а б https://www.gabonmediatime.com/gabon-lancien-premier-ministre-issoze-ngondet-est-mort/
  3. ↑ а б https://www.jeuneafrique.com/998772/politique/gabon-lancien-premier-ministre-emmanuel-issoze-ngondet-est-decede/
  4. ↑ а б в г д е "Gabon : Emmanuel Issoze-Ngondet prend ses fonctions à l’ONU" [Архівовано 2010-01-13 у Wayback Machine.], Gaboneco, 26 August 2008 (фр.).
  5. ↑ Security Council Press Statement on Côte d’Ivoire. Архів оригіналу за 2 листопада 2012. Процитовано 11 жовтня 2018.
  6. ↑ а б в г д е ж "New Permanent Representative of Gabon presents credentials" [Архівовано 25 жовтня 2012 у Wayback Machine.], United Nations press release, BIO/4013, 25 August 2008.
  7. ↑ "Un gouvernement hypertrophié à l'horizon déjà très bouché..." [Архівовано 2011-07-22 у Wayback Machine.], La Lettre du Continent, number 556, Africa Intelligence, 16 January 2009 (фр.)
  8. ↑ "ICRC president visits African Union headquarters" [Архівовано 7 вересня 2008 у Wayback Machine.], International Committee of the Red Cross, 8 November 2007.
  9. ↑ "Gabon : Frank Emmanuel Issoze-Ngondet intègre la nouvelle équipe gouvernementale" [Архівовано 2010-01-05 у Wayback Machine.], InfosPlus Gabon, 22 January 2009 (фр.).
  10. ↑ "Gabon: Composition du nouveau Gouvernement de Jean Eyeghé Ndong, reconduit dans ses fonctions" [Архівовано 2009-06-21 у Wayback Machine.], Gabonews, 20 June 2009 (фр.).
  11. ↑ "Six ministres absents sur la liste de la nouvelle équipe gouvernementale" [Архівовано 27 лютого 2012 у Wayback Machine.], Gabonews, 22 July 2009 (фр.).
  12. ↑ Désiré Clitandre Dzonteu, "Ali Bongo Ondimba à Makokou - « j'ai besoin de vous pour réaliser l'avenir du pays »" [Архівовано 27 лютого 2012 у Wayback Machine.], Gabonews, 18 August 2009 (фр.).
  13. ↑ "Gabon: Emmanuel Issoze-Ngondet renoue avec l’ONU" [Архівовано 27 лютого 2012 у Wayback Machine.], Gabonews, 6 November 2009 (фр.).
  14. ↑ "Gabon: formation d'un nouveau gouvernement" [Архівовано 2 грудня 2014 у Wayback Machine.], Agence France-Presse, 28 February 2012 (фр.)
  15. ↑ "Communique de presse - Nouveau gouvernement du 11 Septembre 2015" [Архівовано 30 січня 2018 у Wayback Machine.], Gabonews, 11 September 2015 (фр.).
  16. ↑ "Remaniement ministériel : Entre changements et chamboulements !" [Архівовано 15 вересня 2015 у Wayback Machine.], Gaboneco, 13 September 2015 (фр.)
  17. ↑ "Gabon president Bongo names new prime minister" [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.], Reuters, 28 September 2016.
  18. ↑ "Gabon : Emmanuel Issoze Ngodet nommé Premier ministre" [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.], Agence Gabonaise de Presse, 28 September 2016 (фр.).
  19. ↑ "Gabon : Emmanuel Issozé Ngondet prend officiellement ses fonctions" [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.], Agence Gabonaise de Presse, 30 September 2016 (фр.).
  20. ↑ "Gabon unveils 'inclusive' government after poll violence" [Архівовано 5 жовтня 2016 у Wayback Machine.], Agence France-Presse, 3 October 2016.
  21. ↑ "Gabon : Liste complète du nouveau gouvernement, dit d’ouverture" [Архівовано 12 січня 2017 у Wayback Machine.], Agence Gabonaise de Presse, 3 October 2016 (фр.)
  22. ↑ Mathieu Olivier, "Gabon : participants, durée, objectifs… Ce qu’il faut savoir sur le dialogue politique" [Архівовано 18 серпня 2018 у Wayback Machine.], Jeune Afrique, 29 March 2017 (фр.)
  23. ↑ а б "Un ascète dans la cour" [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.], Rue des Livres (фр.).

Посилання

[ред. | ред. код]
Політичні посади
Попередник:
Даніель Она Ондо
10-й прем'єр-міністр Габону
2016–2019 		Наступник:
Жульєн Нкоге Бекалє
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еммануель_Іссозе-Нґонде&oldid=35901805