Емпієма — Вікіпедія
Емпієма | |
---|---|
Спеціальність | пульмонологія і хірургія[1] |
Класифікація та зовнішні ресурси | |
МКХ-10 | J86.9 |
MeSH | D004653 |
Empyemas у Вікісховищі |
Емпіє́ма (англ. empyema; від грец. ἐμπύημα — «гнійник») — значне скупчення гною всередині порожнистого органа або порожнини тіла.
Термін «емпієма» застосовують з назвою ураженого органа або порожнини. Емпієму відрізняють від абсцесу, який розташовується у товщі тканини та обмежений піогенною мембраною.
Морфологічні зміни при емпіємі відповідають картині гнійного запалення. При тривалому та тяжкому перебігу запального процесу слизова (синовіальна або серозна) оболонка, а потім і глибші тканини можуть бути частково або повністю зруйновані.
Емпієма може розвиватися у:
- оболонах мозку (субдуральна емпієма)
- плевральній порожнині (емпієма плеври або піоторакс)
- торакальній порожнині[джерело?]
- жовчевому міхурі
- апендиксі (апендицит)
- матці (піометра)
- сечовому міхурі
- суглобах (септичний артрит).
- Емпієма плеври (піоторакс)
- Нагноєння
- Абсцес
- Гнійник
- Эмпиема // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
- ↑ Эмпиема // Малый энциклопедический словарь — 2 — СПб: 1909. — Т. 2.