Ердман Микола Робертович — Вікіпедія

Ердман Микола Робертович
Народився3 (16) листопада 1900[1] або 16 листопада 1900(1900-11-16)[4]
Москва, Російська імперія
Помер10 серпня 1970(1970-08-10)[1][2][…] (69 років) або 30 листопада 1984(1984-11-30)[4] (84 роки)
Москва, СРСР
ПохованняНове Донське кладовище
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьпоет, драматург, сценарист, письменник
Галузьдрама
Знання мовросійська[1][5]
ЧленствоАнсамбль пісні і танцю НКВСd
БатькоRobert Erdmand
Брати, сестриЕрдман Борис Робертович
Нагороди
Сталінська премія
IMDbID 0258755
Микола Ердман, 1920-ті роки

Ердман Микола Робертович (19001970) — радянський російський драматург, сценарист. Лауреат Сталінської премії другого ступеня (1951). Брат російського театрального художника Бориса Ердмана.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 16 листопада 1900 р. у Москві. Закінчив Московське реальне училище.

Мейерхольд, Маяковський і Ердман

Літературну діяльність розпочав у 1922 році. Працював з В. Е. Мейєрхольдом. Автор широко відомих п'єс «Мандат», «Самовбивця», згодом заборонених, і лібрето «Кажан» (1932, композитор — Ісаак Дунаєвський).

У кіно — з 1927 року.

Влітку 1934 року на зйомках фільму «Веселі хлоп'ята» був заарештований разом зі співавтором сценарію Володимиром Массом і потім засуджений (за широко поширеною легендою — за те, що його антирадянську байку артист Борис Ліванов прочитав на зустрічі Сталіна з артистами в Кремлі). З титрів «Веселих хлоп'ят» прізвища Ердмана та Масса були зняті. Під час заслання рік жив у Єнісейську, потім — в Томську. Звільнений у вересні 1936 року.

До війни жив у Калініні та Рязані, де познайомився з Михайлом Вольпіним, з яким згодом створив ряд сценаріїв для ігрових і мультиплікаційних фільмів.

З кінця 1940 року жив у Саратові.

З 1941 — учасник Другої Світової війни, працював в ансамблі НКВС (разом з Сергієм Юткевичем, Юрієм Любимовим та іншими кінематографістами).

Після війни працював в основному над інсценуваннями для театральних вистав і над сценаріями дитячих мультиплікаційних фільмів.

У шістдесятих роках був у художній раді Театру на Таганці. (У 1990 році його п'єса «Самовбивця[ru]» була поставлена на сцені театру режисером Юрієм Любимовим)[6].

Помер 10 серпня 1970 р. у Москві, похований на Новому Донському кладовищі.

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Автор сценаріїв фільмів:

та ін.

В УРСР за його сценаріями знято кінокартини:

Автор сценаріїв до багатьох мультфільмів:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б Internet Broadway Database — 2000.
  4. а б в Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги / под ред. Н. Н. Скатов — 2005. — С. 789–791. — ISBN 5-94848-307-X
  5. CONOR.Sl
  6. [«Самовбивця» - Театр на Таганці (рос.). Архів оригіналу за 3 жовтня 2013. Процитовано 21 липня 2013. «Самовбивця» - Театр на Таганці (рос.)]

Література

[ред. | ред. код]
  • Сценаристы советского художественного кино. М., 1972. — С.428—429;
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.511;
  • Всемирный биографический энциклопедический словарь. М., 1998. — С.900.

Посилання

[ред. | ред. код]