Ернесто Скіапареллі — Вікіпедія

Ернесто Скіапареллі
італ. Ernesto Schiaparelli
Народився12 липня 1856(1856-07-12)[3][1][2]
Окк'єппо-Інферіоре, Провінція Б'єлла, П'ємонт, Італія[2]
Помер14 лютого 1928(1928-02-14)[1][2] (71 рік) або 17 лютого 1928(1928-02-17)[3] (71 рік)
Турин, Італія[2]
Країна Королівство Італія
Діяльністьантрополог, археолог, єгиптолог, викладач університету, політик
ВчителіГастон Масперо
Відомі учніPietro Barocellid
Знання мовіталійська[1]
ЧленствоНаціональна академія дей-Лінчей і Туринська академія наук[2]
Посадасенатор Королівства Італіяd
Нагороди

Ернесто Скіапареллі (італ. Ernesto Schiaparelli; 18561928) — італійський єгиптолог, відомий відкриттям гробниці Нефертарі Меренмут в Долині цариць і значним внеском в колекцію Туринського Єгипетського музею, що зробило його другим за величиною єгипетським музеєм світу.

Біографія

[ред. | ред. код]

Ернесто Скіапареллі походив із відомої родини вчених. Його батько Луїджі викладав історію в університеті Турина. Також серед його род5ичів були хіміки, сходознавці, астрономи і фотографи. Ернесто вивчав єгиптологію в Турині у Франческо Россі, а також в паризькій Сорбонні у Гастона Масперо.

Скіапареллі в 1881—1894 роках очолював єгипетський музей у Флоренції і поповнив колекцію нових залів. У 1894 році працював директором Єгипетського музею в Турині. Скіапареллі написав декілька значних наукових робіт. У 1910 році керував кафедрою єгиптології в Туринському університеті. У 1903—1920 роках він здійснив 12 експедицій в Єгипет, відкривши там ряд гробниць. У 1904 році він виявив гробницю Нефертарі Меренмут в Долині цариць, а через два роки — гробницю архітектора Ча і його дружини Меріт. Рештки зайняли місце в експозиції Туринського музею[4].

У 1886 році він заснував Національну Асоціацію з підтримки італійських місіонерів (Associazione Nazionale per Soccorrere i Missionari Italiani = ANSMI), де обіймав посаду секретаря до своєї смерті. Головною метою організації було будівництво та утримання шкіл і лікарень в Північній Африці.

У 1897—1912 роках Скіапареллі працював членом-кореспондентом Академії деї Лінчеї. З 1910 року він с5тав членом Академії наук Турину. У 1924 році призначений на посаду королівського сенатора. Йому вручили орден Корони Італії і Орден Святих Моріса і Лазаря[5] .

Праці

[ред. | ред. код]
  • Del sentimento religioso degli antichi Egiziani secondo i monumenti, Bocca, 1877
  • Il libro dei funerali relazione fatta alla I sezione del IV congresso degli orientalisti, GB Paravia, 1879.
  • Del sentimento religioso degli Egiziani (1877)
  • Il Libro del Funerali degli antichi Egiziani, 3 vols. (1881—1890)
  • Museo archeologico di Firenze, Antichità egizie. ordinate e descritte da Ernesto Schiaparelli, Tip. della R. Accademia dei Lincei, 1887.
  • Les hypogées royaux de Thèbes. E. Leroux, 1889.
  • La catena orientale dell'Egitto. Tip. della R. Accademia dei Lincei, 1890.
  • Una tomba egiziana inedita della VIa dinastia, con iscrizioni storiche e geografiche, Tip. della R. Accademia dei Lincei, 1892.
  • Le antichità egiziane del Museo di Cortona. Tip. della R. Accademia dei Lincei, 1893.
  • La geografia dell'Africa orientale, secondo le indicazioni dei monumenti egiziani. Tip. della R. Accademia dei Lincei, 1916.
  • Relazione sui lavori della Missione Archeologica Italiana in Egitto . anni 1903—1920, Éditeur inconnu, 1924
  • THE INTACT TOMB OF THE ARCHITECT KHA IN THE NECROPOLIS OF THEBES . Sprache Englisch. Neuauflage 2008. ISBN 978-88-89082-09-6.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в г д е www.accademiadellescienze.it
  3. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #117225940 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. Museo Egizio - Tomba di Kha e altre. 7 лютого 2009. Архів оригіналу за 7 лютого 2009. Процитовано 11 серпня 2018.
  5. Scheda senatore SCHIAPARELLI Ernesto. notes9.senato.it. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 6 грудня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]