Ерік-Ян Цюрхер — Вікіпедія

Ерік-Ян Цюрхер
нід. Erik-Jan Zürcher Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився15 березня 1953(1953-03-15) (71 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Лейден, Південна Голландія, Нідерланди Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Нідерланди Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьісторик, викладач університету, тюрколог Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛейденський університет
Het Rijnlands Lyceum Oegstgeestd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладЛейденський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоНідерландська королівська академія наук Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Лицар ордена Нідерландського лева
CMNS: Ерік-Ян Цюрхер у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ерік-Ян Цюрхер (нід. Erik-Jan Zürcher; нар. 15 березня 1953(1953березня15), Лейден) — нідерландський тюрколог. З 1997 року викладає тюркологію у Лейденському університеті. У 2008—2012 роках обіймав посаду директора Міжнародного інституту соціальної історії. Його робота «Туреччина: сучасна історія» вважається стандартом[1]. Знаний своїми частими коментарями щодо становища сучасної Туреччини.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 15 березня 1953 року у Лейдені. Єдина дитина китаєзнавця Еріка Цюрхера(інші мови) (1928—2008)[2][3]. 1974 року здобув ступінь бакалавра в галузі тюркології в Лейденському університеті. Через три роки здобув ступінь магістра. 1984 року здобув ступінь доктора філософії в Лейденському університеті[4].

У 1977—1989 роках викладав турецьку та перську мови в Університеті Наймегену. Потім викладав там сучасну історію. У 1990—1999 роках працював у Міжнародному інституті соціальної історії. У 1993—1997 роках викладав соціальну історію Близького Сходу в Амстердамському університеті. Отримав посаду викладача тюркології в Лейденському університеті[4].

У період з квітня 2008 року по листопад 2012 року обіймав посаду директора Міжнародного інституту соціальної історії[5].

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]

2005 року нагороджений міністерством закордонних справ Туреччини медаллю за особливі заслуги[6]. Нагороду вручав міністр закордонних справ Туреччини Абдулла Гюль. У травні 2016 року повернув нагороду, назвавши як причину «диктаторське зловживання владою» урядом Реджепа Ердогана[7].

2008 року обраний членом Нідерландської королівської академії наук[8].

Погляди

[ред. | ред. код]

На думку Цюрхера, в уряді Туреччини існує тенденція ностальгії за часами Османської імперії[9]. За словами Цюрхера, коли Реджеп Ердоган малює образ майбутньої сильної Туреччини, він проводить паралель з Османською імперією[3].

Цюрхер був прихильником вступу Туреччини до Євросоюзу, але 2012 року заявив, що перспектива вступу Туреччини була втрачена політично як Туреччиною, так і ЄС[10]. 2016 року також заявив, що очікуваного наближення Туреччини до демократичних стандартів і створення там правової держави не відбулося, тому Туреччина не може стати членом ЄС[11].

Коментуючи спробу державного перевороту, що сталася в Туреччині 2016 року, Цюрхер заявив, що вкрай малоймовірно, що за переворотом стояв рух Гюлена. Він також додав, що Ердоган скористався ситуацією, щоб позбутися опонентів, навівши як приклад видані після спроби перевороту ордера на арешт близько трьох тисяч суддів[12].

Праці

[ред. | ред. код]
  • The Unionist Factor. The Role of the Committee of Union and Progress in the Turkish National Movement (1905—1926), Leiden: Brill, 1984
  • Political Opposition в Early Turkish Republic. The Progressive Republican Party (1924—1925), Leiden: Brill, 1991
  • Turkey: Modern History, London: I. B. Tauris, 1993
  • The Young Turk Legacy and Nation Building, London: I. B. Tauris, 2010

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Floris van Straaten. Waarom Turkije de Koerden aanvalt. NRC Handelsblad. Процитовано 23 липня 2016.
  2. ↑ Esther Hageman (27 лютого 2008). Erik Zürcher 1928-2008. Trouw. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 23 липня 2016.
  3. ↑ а б Pieternel Gruppen (27 січня 2015). Flirten met de Ottomanen. Trouw. Архів оригіналу за 21 липня 2016. Процитовано 23 липня 2016.
  4. ↑ а б Erik-jan Zurcher. Leiden University. Архів оригіналу за 26 липня 2016. Процитовано 23 липня 2016.
  5. ↑ Erik-Jan Zürcher Resigns as IISH Director. International Institute of Social History. 23 жовтня 2012. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 23 липня 2016.
  6. ↑ Dışişleri Bakanlığı Üstün Hizmet Ödülü ile Devlet Nişan ve Madalyaları (тур.). Ministry of Foreign Affairs of Turkey. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 20 грудня 2016.
  7. ↑ Hoogleraar geeft Turkse onderscheiding terug vanwege ‘dictatoriaal wanbeleid’. NRC Handelsblad. 9 травня 2016. Архів оригіналу за 16 липня 2016. Процитовано 23 липня 2016.
  8. ↑ Erik-Jan Zürcher. Royal Netherlands Academy of Arts and Sciences. Архів оригіналу за 23 липня 2016. Процитовано 8 січня 2017.
  9. ↑ Derya Göçer Akder. «Erik J. Zürcher The Young Turk Legacy and Nation Building: From the Ottoman Empire to Atatürk's Turkey» [review]. Studies in ethnicity and nationalism, vol. 11, no. 3 (2011), p. 586—588.
  10. ↑ Maurits van den Boogert; Jan Jonker Roelants. De Nederlands-Turkse betrekkingen: Portretten van een vierhonderdjarige geschiedenis. — Uitgeverij Verloren, 2012. — С. 96. — ISBN 978-90-8704-292-9.
  11. ↑ Hier heb je mijn Turkse medaille terug, Erdogan. NRC Handelsblad. 10 травня 2016. Архів оригіналу за 25 липня 2016. Процитовано 23 липня 2016.
  12. ↑ Gülen-beweging achter Turkse coup? 'Zeer onwaarschijnlijk'. Nederlandse Omroep Stichting. 16 липня 2016. Архів оригіналу за 19 жовтня 2016. Процитовано 23 липня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ерік-Ян_Цюрхер&oldid=44208110