Еріх Фрід — Вікіпедія

Еріх Фрід
нім. Erich Fried
Народився	6 травня 1921(1921-05-06)[1][2][…] Відень, Перша Австрійська Республіка[4]
Помер	22 листопада 1988(1988-11-22)[1][2][…] (67 років) Баден-Баден, Карлсруе, Баден-Вюртемберг, ФРН[1][4]
Поховання	Кенсал-Грін
Країна	Велика Британія[4]  Австрія[4]  Німеччина[4]
Діяльність	письменник, перекладач, поет, есеїст, журналіст, лібретист
Жанр	поезія і есей
Членство	Німецька академія мови і поезії
Конфесія	атеїзм
У шлюбі з	Catherine Boswell Friedd[4]
Автограф
Нагороди	Премія Георга Бюхнера (1987) Золотий знак «За заслуги перед містом Віднем»d (1985) літературна премія міста Бременаd (1983) медаль Карла фон Осецькогоd (1986) Österreichischer Kunstpreis für Literaturd (1972) Літературна премія міста Відень (1980)
Еріх Фрід у Вікісховищі

Е́ріх Фрід (нім. Erich Fried; 6 травня 1921, Відень — 22 листопада 1988, Баден-Баден) — австрійський поет єврейського походження, відомий своїми політичнотематичними поезіями. Він був також радіоведучим, перекладачем та есеїстом.

Народився у Відні; його батька замучили гестапівці 1938 року. Того ж року емігрував до Англії. 1949 набув британське підданство (1982 року відновив австрійське громадянство). У 1952-68 роках працював на Бі-Бі-Сі. Помер у німецькому Баден-Бадені; похований на кладовищі Кенсал-Грін у Лондоні.

• Drei Gebete aus London, 1945
• Ein Soldat und ein Mädchen, 1960
• Reich der Steine, 1963
• Warngedichte, 1964
• Überlegungen, 1964
• Kinder und Narren, 1965
• und Vietnam und, 1966
• Anfechtungen, 1967
• Die Beine der größeren Lügen, 1969
• Poesiealbum, 1969
• Unter Nebenfeinden, 1970
• Die Freiheit den Mund aufzumachen, 1972
• Höre Israel, 1974
• So kam ich unter die Deutschen, 1977
• 100 Gedichte ohne Vaterland, 1978
• Liebesgedichte, 1979
• Es ist was es ist, 1983
• Um Klarheit, 1985
• Mitunter sogar Lachen, 1986

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Еріх Фрід

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.