Жорж Клод — Вікіпедія

Жорж Клод
фр. Georges Claude
Народився24 вересня 1870(1870-09-24)[1][2][…]
XI округ Парижа, Париж, Франція
Помер23 травня 1960(1960-05-23)[1][4][5] (89 років)
Сен-Клу
Країна Франція
Діяльністьхімік, фізик, винахідник, підприємець
Alma materÉcole supérieure de physique et de chimie industrielles de la ville de Paris
ЗакладРежим Віші[6]
Air Liquide[7]
ЧленствоФранцузька академія наук
Національна радаd
Нагороди

Жорж Клод (фр. Georges Claude, 24 вересня 1870(18700924) — 23 травня 1960) — французький хімік, конструктор першої неонової лампи (1910). Активно працював над скрапленням газів, вивченням і популяризацією неонового освітлення, експериментами над отриманням енергії за рахунок викачування холодної води з морських глибин.

Біографічні дані

[ред. | ред. код]

Народився 24 вересня, 1870 року в Парижі (Франція). Закінчив Вищу школу промислової фізики та хімії міста Парижа у 1889 році[8].

Систему скраплення повітря Клод розробив у 1902-му, його винахід дозволив отримувати у промислових масштабах скраплений кисень, азот і аргон[9]. Того ж року заснував компанію з виробництва технічних газів Air Liquide, яка працює дотепер.

Клод демонструє перетворювач термальної енергії океану

У грудні 1910 року Жорж Клод виготовив першу газорозрядну лампу, заповнену неоном[10]. 9 листопада 1911 Клод запатентував неонову рекламу. У 1920-ті Жорж Клод першим запропонував удосконалити лампи розжарення заміною аргону криптоном, що вело до зниження теплових втрат. Експериментально цю ідею першим перевірив угорський фізик Імре Бродь.

У 1930-му побудував на Кубі першу діючу установку потужністю 22 кВт з отримання електроенергії з океану.

Жорж Клод був активним прихильником маріонеткового уряду Віші. Клод встиг зробити серію публікацій, у яких висловлював підтримку колабораціонізму і увійшов в один із колабораціоністських комітетів в 1940-му[11][12][13].

У 1944-му, після звільнення Франції, Клод постав перед судом. Вченого виключили з Французької академії наук, звинувачення в пропаганді вішистів були визнані обґрунтованими. Клод був засуджений до довічного ув'язнення, але в 1950 році його звільнили.

Французький хімік Жорж Клод помер у 1960 році в Парижі.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #141027053 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. база даних Léonoreministère de la Culture.
  4. SNAC — 2010.
  5. Енциклопедія Брокгауз
  6. Gran Enciclopèdia CatalanaGrup Enciclopèdia, 1968.
  7. https://timesmachine.nytimes.com/timesmachine/1960/05/24/105436483.html?pageNumber=37
  8. ESPCI ParisTech Alumni 1889. Архів оригіналу за 9 листопада 2017. Процитовано 3 грудня 2017.
  9. Greenwood, Harold Cecil (1919). Industrial Gases. D. Van Nostrand. с. 87. Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 3 грудня 2017.
  10. Claude, Georges (November 1913). The Development of Neon Tubes. The Engineering Magazine: 271—274. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 3 грудня 2017.
  11. Claude, Georges (1941). Histoire d'une évolution: de l'hostilité à la collaboration [History of an Evolution: On Hostility Against Collaboration] (French) . Les Éditions de France. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 3 грудня 2017.
  12. Claude, Georges (1942). La seule route [The Only Route] (French) . Inter-France. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 3 грудня 2017.
  13. Claude, Georges; Vuillermoz, Émile (1943). Français, il faut comprendre! [France! You Must Understand!] (French) . L. Hardy.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Baillot, Rémy (2010). Georges Claude : Le génie fourvoyé. EDP SCIENCES. ISBN 978-2-7598-0396-5. The French title translates loosely as Genius Gone Astray; Baillot's appears to be the only book-length biography of Claude.
  • U.S. Patent 1,125,476, Improvements in Systems of Illuminating by Luminescent Tubes. Jan 19, 1915.