Журавльова Тетяна Миколаївна — Вікіпедія

Журавльова Тетяна Миколаївна
Народилася	8 (21) квітня 1916 Петроград, Російська імперія
Померла	4 січня 2004(2004-01-04) (87 років) Санкт-Петербург, Росія
Поховання	Смоленське православне кладовище
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	акторка
Знання мов	російська
Роки активності	1938 — 2004
Нагороди
IMDb	ID 0955904

Тетяна Миколаївна Журавльова (нар. 21 квітня 1916, Петроград — пом. 4 січня 2004, Санкт-Петербург) — радянська і російська актриса театру, кіно та естради, театральний педагог.

Тетяна Миколаївна Журавльова народилася 21 квітня 1916 року. Батько — інженер, працював на Адміралтейському суднобудівному заводі. Мати — домогосподарка, закінчила Бестужевські курси. Дитинство провела з батьками в Нижньому Новгороді, де навчалася грі на скрипці, віолончелі та фортепіано. Вільно володіла французькою мовою, читала і перекладала з німецькою та англійською мовами. Повернувшись до Ленінграда, закінчила середню школу і ще рік навчалася на Вищих англійських курсах при Герценовському інституті^[1].

У 1933 році вступила до Ленінградського технікуму сценічних мистецтв, нині Російський державний інститут сценічних мистецтв, але, провчившись рік, пішла і вступила знову, щоб потрапити на курс Бориса Сушкевича, керівника Александринського театру. Як і всі студенти, брала участь у виставах театру, в тому числі в «Маскараді» Всеволода Мейєргольда. Закінчивши навчання у 1938 році Тетяна Журавльова вступила до трупи Великого драматичного театру. Виконала роль Соні у виставі «Дачники» за п'єсою Максима Горького^[1].

У 1940 році перейшла до Державного театру імені Ленсовета під керівництвом С. Е. Радлова. Грала Мейбел в «Ідеальному чоловікові» Оскара Уайльда, невеликі ролі в «Адміралі Нахимові» В. Луговського та «Дамі з камеліями» Александра Дюма (сина). Після евакуації театру в березні 1942 року до П'ятигорська залишилася з родиною в блокадному місті і вступила на роботу до Ленінградської державної філармонії артисткою мовленнєвого жанру. Навесні 1942 року з ансамблем Леоніда Утьосова евакуювалася до Новосибірська, їздила з концертною бригадою містами Сибіру. Тетяна Журавльова виступала в літературно-музичній композиції «Ленінград в боротьбі». У серпні 1944 року повернулася до Ленінграда, продовжила роботу в концертному відділі Філармонії. Написала інсценізацію за романом Олексія Толстого «Ходіння по муках», в якій зіграла Дашу, Юрій Толубеєв — Телегіна, Володимир Еренберг — Рощіна^[1].

З 1951 по 1954 роки Тетяна Журавльова працювала в Ленінградському Державному театрі імені Ленінського комсомолу, потім протягом року в Київському російському драматичному театрі імені Лесі Українки. З 1956 по 1960 роки вона актриса Ленінградського Академічного театру драми імені О. С. Пушкіна. В 1961—1963 роках викладала режисуру та акторську майстерність на кафедрі театрального мистецтва Вищої профспілкової школи в Ленінграді.

З 1963 по 1974 роки працювала актрисою мовленнєвого жанру Ленконцерту. У 1975 році гастролювала у складі концертної бригади містами СРСР (Красноярськ, Братськ, Чита, Благовєщенськ, Хабаровськ, Комсомольськ-на-Амурі, Южно-Сахалінськ, Владивосток, Петропавловськ-Камчатський та ін.)^[1].

Повернувшись з гастролей в 1976 році, починає працювати в Театрі на Таганці на добровільній основі без оплати — спочатку помічником режисера Юрія Любимова, потім Тетяна Журавльова бере участь у виставах («Турандот, або Конгрес обелителей» поБертольту Брехту, «Будинок на набережній» за Юрієм Трифоновим, «Борис Годунов» за Олександром Пушкіним)^[2].

З 1987 року працювала помічником режисера в Театрі-студії під керівництвом Володимира Малищицького. З 1990 по 1999 роки Тетяна Журавльова працювала актрисою ленінградського театру «Юпітер» під керівництвом В. Малищицького.

У кіно Тетяна Журавльова дебютувала 1986 року в ролі Премирової-старшої у фільмі «Життя Клима Самгіна».

Померла Тетяна Журавльова4 січня 2004 року в Санкт-Петербурзі. Через півроку вийшла з друку книга її спогадів «Від двадцятих до двохтисячних»^[1].

• Медаль "За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр .. "

• Медаль «За оборону Ленінграда»

• Медаль «В пам'ять 300-річчя Санкт-Петербурга»

• 1986-1988 — Життя Клима Самгіна — Премірова-старша
• 1986 — Таємничий в'язень — епізод
• 1987 — Одного Разу збрехавши… — Надія Миколаївна Куделькіна, художниця
• 1988 — Будні і свята Серафими Глюкіної — тітка Зоя, вахтерка
• 1988 — Есперанса — Сєдова, дружина Троцького
• 1991 — Будинок на піску — епізод
• 1992 — Чекіст — епізод
• 1993 — Російська наречена — Клавдія Миронівна, бабуся Юлії
• 1995 — Час смутку ще не настав — Шепотуха
• 1997 — Історія про Річарда, Мілорда та прекрасну Жар-птицю — грабіжниця з наганом
• 1998 — Прощай, Павло — епізод
• 1998 — Я перший тебе побачив — шкільна нянечка
• 2001 — Сидіти в шафі — бабуся
• 2002 — Агентство «Золота куля». Справа про зниклих бабів — прабабуся Каті
• 2001 — Убивча сила-2. Фільм № 5. Практична магія — баба Нюра
• 2002 — Час кохати — епізод
• 2002 — Не робіть бісквіти в поганому настрої — епізод
• 2002 — Юрики — епізод
• 2003 — Ідіот — мати Рогожина
• 2003 — Самородок — старенька
• 2003 — Вулиці розбитих ліхтарів-5 — епізод
• 2004 — Бункер — Alte Frau (стара жінка)
• 2004 — Вулиці розбитих ліхтарів-6. Серпневий щипач — Щипач, трамвайна злодійка