Журів — Вікіпедія

село Журів
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Івано-Франківський район
Тер. громада Рогатинська міська громада
Код КАТОТТГ UA26040270220052510
Основні дані
Засноване 1394
Населення 472
Площа 9,814 км²
Густота населення 48,09 осіб/км²
Поштовий індекс 77051
Телефонний код +380 03435
Географічні дані
Географічні координати 49°18′12″ пн. ш. 24°26′40″ сх. д. / 49.30333° пн. ш. 24.44444° сх. д. / 49.30333; 24.44444
Водойми Свірж
Відстань до
обласного центру 		61 км. км
Відстань до
районного центру 		61 км. км
Найближча залізнична станція Букачівці
Відстань до
залізничної станції 		7 км
Місцева влада
Адреса ради 77001, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, м. Рогатин, вул. Галицька, 65
Карта
Журів. Карта розташування: Україна
Журів
Журів
Журів. Карта розташування: Івано-Франківська область
Журів
Журів
Мапа
Мапа

CMNS: Журів у Вікісховищі

Жу́рів — село в Україні у Рогатинській міській територіальній громаді, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області, на межі з Ходорівською МТГ Стрийського району Львівської області.

Село знаходиться на Ходорівському Опіллі, що є частиною великого Рогатинського Опілля, на заході Подільської височини. Тут переважають лісостепові ландшафти.

Історія

[ред. | ред. код]
Костел святого Станіслава єпископа

Перша згадка про Журів у грамоті 29 червня 1394 р[1].

У податковому реєстрі 1515 року Журів документується як спалене містечко, де був млин[2]. Збереглася згадка про спалення Журова татарами в 1599 р. До 1539 р.відомий правник, геральдик та генеалог Адам Бонецький вказував, що Журів інколи в документах згадувався, як «Джурів[3]». В історичних джерелах є також згадка про Журівський замок, який в 1648 р. був зруйнований під час визвольної боротьби українців під проводом гетьмана Богдана Хмельницького.

У 1987 р. біля села виявлено сліди давнього поселення голіградської культури фракійського гальштату. Дану пам'ятку взято під державну охорону.

За часів Речі Посполитої, Журів, як містечко перебував у власності шляхетського роду Даниловичів. Зокрема, «з Журова» підписувались Микола Данилович, його син Іван Миколай ,[4] донька Петра Даниловича Олена (Гелена) Урсула Даниловичівна[5], дружина Софія-Теофі́ля Даниловичі́вна (Собєська), мати короля Яна ІІІ Собєського, 1607, Журів — 27 листопада 1661, Жовква) — шляхтянка Королівства Польського русинського походження, донька руського воєводи Івана Даниловича і Зофії (Софії) з Жолкевських, внучка Станіслава Жолкевського. Містечко Журів до поділу Речі Посполитої у 1772 р. знаходилось на межі з Галицьким повітом та належало до Жидачівського повіту Львівської землі Руського воєводства. (Ру́ське воєво́дство (лат. Palatinatus Russiae, пол. Województwo ruskie) — адміністративно-територіальна одиниця Королівства Польського та Корони Польської в Речі Посполитій. Існувало в 1434–1772 роках).

У XIX ст. Журів — як містечко Бережанського, а потім Рогатинського повітів, Королівства Галичини та Володимирії. У 1870-х — 1880-х рр. містечко мало власну печатку з зображенням сухого дерева (типовий для галицької сфрагістики австрійської доби «природничий» символ) і латинським написом: «Sigillum Communitatis Żurow».

1 січня 1934 р. Радою Міністрів РП з розпарцельованого (розділеного) Журівського фільварку ,що знаходився в 10 км. на захід від Журова, було утворено нову самостійну адміністративну гміну - Луковець- Журівський[6].

У 1939 році в містечку проживало 1410 мешканців (470 русинів, 480 поляків, 360 латинників, 30 євреїв)[7].

Населення села станом на 09.12.1931 р. становило 1297 осіб, на 01.01.1993 р. — 467, на 01.01.2009 р. — 432.

Місцеву школу в 2018 - ліквідовано[8]

У селі знаходиться селянське фермерське господарство «Промінь».

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області», увійшло до складу Рогатинської міської громади.[9]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Рогатинського району, село увійшло до складу новоутвореного Івано-Франківського району[10].

Пам'ятки

[ред. | ред. код]
  • костел святого Станіслава єпископа-мученика(знищений за часів СРСР у 50 рр. ХХ ст.). Перед 1568 роком у Журові була заснована латинська парафія, та закладено латинський костел святого Станіслава єпископа-мученика, Львівської архідієцезії РКЦ. У 1598 році дерев'яний костел у Журові став відомим через євхаристійне чудо, що трапилося під час Богослужіння. Відтоді люди з навколишніх сіл стали часто сюди навідуватися. Після пожежі у 1621 році костел відновлено за кошти Миколи Даниловича, а саме був збудований мурований храм, який посвятили Найсвятішій Богородиці — Журівській. Протягом XVII — XVIII ст. споруда кілька разів страждала від пожеж, тому перебудовувалася в різних стилях (готика, ренесанс). 1885 року костел учергове згорів, але чудотворна ікона, яку винесли з вогню, була чудом врятована. Відбудований костел до 1935 року виконував роль локального санктуарію Богородиці-Журівської — це було відпустове місце, яке відвідували вірні як римо-католики, так греко-католики (католики візантійського обряду). Магнат Микола Данилович прикрасив чудотворний образ Пречистої Діви Марії срібними ризами та коронами. Ікона славилася численними чудами і ласками, була прикрашена 213-ма вотами — дарами за зцілення. Під час монголо-татарської навали люди винесли образ на мур. Стріли ворогів перестали долітати, обложені врятувалися. У польському віснику за 1925 рік збереглася стаття про чуда за посередництвом образу Пресвятої Богородиці-Журівської. Зокрема, багато ласк зазнав на собі місцевий римо-католицький священник Вінцент Бонковський. У статті описано випадок, коли жінка на ім'я Мар'яна Дашкевичова прибігла до костелу з помираючою дитиною. Вона благала священника про допомогу. Отець побачивши безнадійність ситуації, адже дитина не подавала ознак життя, порадив матері вклякнути під головним вівтарем і віддати себе з дитиною в опіку Пресвятої Богородиці. Згорьована матір так і зробила. Враз дитина почала дихати і заплакала. Напередодні Першої світової війни при костелі було засноване згромадження сестер домініканок. У 1938 році у згромадження було три черниці. Головний вівтарний образ цього костелу - образ святого Станіслава єпископа-мученика зараз знаходиться в римсько-католицькому костелі св. Станіслава єпископа-мученика,у с.Липівка (кол.Фірлеюв),що на півшляху між Рогатином і Перемишлянами ,що на межі з Львівською областю. У костелі було два вівтарі, один з яких відведено для богослужінь греко-католиків (католиків візантійського обряду) з причини нищення місцевої церкви пожежею. Даний факт свідчить про мирне співжиття мешканців містечка, адже воно було багатоетнічним  та поліконфесійним (у ньому проживали поляки, українці(русини), євреї). Доля костелу — трагічна: з приходом радянської влади- влади тотального нищення пам'яток і традицій, Журівський костел було зруйновано, майно пограбовано, а поховання місцевих магнатів-фундаторів костелу Констанції Данилович (в народі білої пані) та ін., які були поховані у крипті храму- сплюндровано.ЦЕГЛУ ЗІ ЗРУЙНОВАНОЇ СВЯТИНІ ВИКОРИСТАНО ДЛЯ РЕМОНТУ МІСЦЕВИХ ДОРІГ.
  • церква Св. Димитрія Солунського де тепер зберігається Чудотворний образ матері Божої Журівської, який раніше знаходився в місцевому римсько-католицькому костелі св. Станіслава єпископа-мученика.

Відомі люди

[ред. | ред. код]
  • Зеновій Карась, священик УГКЦ, просвітянин, педагог, багаторічний політв'язень, почесний громадянин міста Коломия,свого часу редактор газети Коломийської-Чернівецької Єпархії УГКЦ «Християнський вісник». Народився 9 березня 1929 року у Журові. Закінчив Рогатинське педучилище у 1948 році. Працював учителем на Городенківщині та Рогатинщині. Пізніше, у 1954 році виїхав із сім'єю до Казахстану до вуйка своєї дружини Юліана Борисікевича, якого свого часу було з родиною депортовано з України. За звинуваченням в антирадянській агітації З. Карась був засуджений обласним судом м. Кустанай (Казахська РСР) на 10 років совєтських концтаборів. відбував покарання в системі ГУЛАГ в Іркутській області та Мордовській АССР (Росія) з вересня 1957 по вересень 1967 року. Помер 4 березня 2014 року у місті Коломия[11].

Дідичі

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ 64. Владислав, польський король, дарує Данилові Задеревецькому села під Галичем i Зудечовом. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 10 січня 2016.
  2. ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 166 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  3. ↑ Boniecki Adam. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. 1. — t. 4, 1904. — S. 86. (пол.)
  4. ↑ W. Hejnosz. Daniłowicz Jan Mikołaj z Żurowa h. Sas (†1649) / Polski Słownik Biograficzny.— Kraków, 1937.— t. IV/1, zeszyt 16.— S. 415. (пол.)
  5. ↑ Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — T. 4. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743.— 820 s.— S. 333. (пол.)
  6. ↑ Dz.U. 1922 nr 101 poz. 926. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 22 вересня 2016.
  7. ↑ Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 69 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
  8. ↑ Журівська філія Рогатинського ліцею №1. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 8 грудня 2020.
  9. ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
  10. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  11. ↑ На Прикарпатті відновили знищені іменні таблички на унікальному різьбленому іконостасі. ВІДЕО. Архів оригіналу за 19 червня 2017. Процитовано 20 червня 2017.

Джерела

[ред. | ред. код]
Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Журів&oldid=42410388