Загорів — Вікіпедія

Село
Загорів
пол. Zahorów
Православна церква в Загорові

Координати 51°56′00″ пн. ш. 23°30′00″ сх. д. / 51.9333° пн. ш. 23.5° сх. д. / 51.9333; 23.5

Країна Польща
Воєводство Люблінське воєводство
Повіт Більський повіт
Гміна Піщаць
Населення 247 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 83
Поштовий індекс 21-530
poczta: Piszczac
Автомобільний код LBI
SIMC 0017331
GeoNames 754119
OSM ↑3101239 ·R (Ґміна Піщаць)
Загорів. Карта розташування: Польща
Загорів
Загорів
Загорів (Польща)
Загорів. Карта розташування: Люблінське воєводство
Загорів
Загорів
Загорів (Люблінське воєводство)
Мапа

Загорів[2][3][4] (Загорув, пол. Zahorów) — село в Польщі, у гміні Піщаць Більського повіту Люблінського воєводства. Населення — 247 осіб (2011[1]).

Історія

[ред. | ред. код]
Пам'ятник жертвам депортації нині зниклого села Волошки під час операції «Вісла», встановлений біля церкви в Загорові
Православний цвинтар

За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі переважно проживали греко-католики, які розмовляли українською мовою[5].

1909 року в селі зведено православну церкву[3].

У 1921 році село входило до складу гміни Піщаць Більського повіту Люблінського воєводства Польської Республіки[6].

За звітом польської поліції, у 1935 році православна парафія Загорова налічувала 3200 вірян[7].

У липні-серпні 1938 року польська влада в рамках великої акції руйнування українських храмів на Холмщині і Підляшші знищила місцеву православну церкву і 5 православних капличок[2][3].

За польськими підрахунками станом на 27 червня 1947 року, у громаді Загорів налічувалося 387 українців, які підлягали виселенню у північно-західні воєводства згідно з планом депортації українського населення у рамках операції «Вісла»[7]. У 1947 році під час операції «Вісла» польська армія виселила зі Загорова на щойно приєднані до Польщі терени 254 українців[4]. Деяким з виселених пізніше вдалося повернутися зі заслання[8].

У 1975—1998 роках село належало до Білопідляського воєводства.

Населення

[ред. | ред. код]

За офіційним переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 24 будинки та 153 мешканці, з них 69 чоловіків та 84 жінок[6]. Попри те, що серед жителів села було 151 православний і 2 християни інших конфесій, влада записала усіх 153 жителів поляками і жодного українцем[6].

У 1943 році в селі мешкало 421 українець та 184 поляки[4].

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][9]:

Загалом Допрацездатний
вік 		Працездатний
вік 		Постпрацездатний
вік
Чоловіки 120 24 77 19
Жінки 127 32 56 39
Разом 247 56 133 58

Культура

[ред. | ред. код]

У 2008 і 2009 роках Загорів був одним з місць проведення фестивалю української культури «Підляська осінь»[10][11].

Особистості

[ред. | ред. код]

Народилися

[ред. | ред. код]
  • Степан Демчук (1934—2008) — український письменник і перекладач у Польщі.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. ↑ а б Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 141.
  3. ↑ а б в Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce / zebr., oprac. A. Saładiak. — Warszawa : Burchard Edition, 1993. — С. 390-391. (пол.)
  4. ↑ а б в Zahorów. apokryfruski.org. APOKRYF RUSKI. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 8 грудня 2019. (пол.)
  5. ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 371. (рос. дореф.)
  6. ↑ а б в Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 3. Архів оригіналу за 27 липня 2020. (пол.)
  7. ↑ а б Kolasa A. Ukraincy w powiecie Biala Podlaska w latach 1918-1948. — Toruń : Wydawnictwo Adam Marszałek, 2007. — С. 45, 169. (пол.)
  8. ↑ Wysocki J. Szkolnictwo ukraińskie w województwie lubelskim w okresie PRL (1944- 1965) // Państwo i Społeczeństwo. — 2009. — № 1. — С. 133. (пол.)
  9. ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
  10. ↑ Sawczuk S. Podlaska jesień w ukraińskich kolorach // Над Бугом і Нарвою. — 2008. — № 6 (100) (листопад-грудень). — С. 5. Архівовано з джерела 1 травня 2013. Процитовано 2022-10-10. (пол.)
  11. ↑ Лабович Л. Осіннє свято української культури на Підляшші // Над Бугом і Нарвою. — 2009. — № 6 (106). — С. 2. Архівовано з джерела 1 травня 2013. Процитовано 2022-10-10.

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Загорів

  • Zahorów. apokryfruski.org. APOKRYF RUSKI. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 8 грудня 2019. (пол.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Загорів&oldid=38583060