Закон України «Про адміністративні послуги» — Вікіпедія

Закон України «Про адміністративні послуги»
Закон України
Малий Державний Герб України
Загальна інформація
Номер:5203-VI
Номер проєкту:9435
Ініціатор(и):Президент України (Янукович В. Ф.)
Дати
Поданий на розгляд:9 листопада 2011
Прийнятий:17 травня 2012
Підписаний Президентом:28 вересня 2012
Діє/діяв з:7 жовтня 2012
Остання редакція:27 квітня 2024
Інші закони
Пов'язані закони:Про адміністративну процедуру
Статус: Чинний

Закон України «Про адміністративні послуги» — Закон, що визначає правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг, прийнятий 6 вересня 2012 року та набрав чинності 7 жовтня 2012.

Історія

[ред. | ред. код]

Проєкт Закону готувала робоча група Міністерства юстиції України понад чотири роки. За основу взяли доктрину адміністративних послуг, розроблену Центром політико-правових реформ.

Перед прийняттям законопроєкт двічі ветував Президент України В. Ф. Янукович 15 червня 2012 року і 17 липня 2012 року. Обидва вето стосувалися питання про те, які суб'єкти можуть виготовляти бланки документів, на яких оформляються результати надання адміністративних послуг. Після тривалих дискусій повноваження з виготовлення бланків закріпили за державним підприємством Поліграфкомбінат «Україна».

Закон, ухвалений 6 вересня 2012 року й підписаний Президентом 28 вересня 2012 року, набрав чинності 7 жовтня 2012 року. Одна з головних цілей Закону — системне впровадження ідеї Центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП). У контексті децентралізації в Україні, Закон дозволив розширити повноваження та відповідальність місцевих громад у сфері надання адміністративних послуг.

З 2019 року у сфері адміністративних послуг з'явився новий акцент на цифрову трансформацію. У 2020 з'явилася можливість позначення ЦНАП як «Центр Дії»[1].

7 листопада 2021 року набрали чинності норми, що доповнили визначення адміністративної послуги. Згідно з цими змінами, адміністративні послуги надаються не лише за заявою, а й у разі настання події, яка є підставою для надання такої послуги.

Зміст

[ред. | ред. код]

Закон складається з 20 статей і визначає:

  • Терміни адміністративна послуга, суб'єкт звернення та суб'єкт надання адміністративної послуги;
  • Принципи надання адміністративних послуг;
  • Основні вимоги до регулювання надання адміністративних послуг;
  • Порядок і строки надання адміністративних послуг;
  • Плату за надання адміністративних послуг (адміністративний збір).

Центри надання адміністративних послуг

[ред. | ред. код]

Закон передбачає створення Центрів надання адміністративних послуг як постійних робочих або виконавчих органів (структурний підрозділ) органу місцевого самоврядування або місцевої державної адміністрації, в якому надаються адміністративні послуги.

Також закон запровадив посаду адміністратора — посадової особи, яка надає адміністративні послуги або організовує їх надання шляхом взаємодії з суб'єктами надання адміністративних послуг. За даними Міністерства цифрової трансформації України на 2021 рік, у ЦНАПах працює 15 тисяч осіб[2] і 5 тисяч адміністраторів ЦНАПів надають послуги через сервіс «Дія (сервіс)»[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації мережі та функціонування центрів надання адміністративних послуг та удосконалення доступу до адміністративних послуг, які надаються в електронній формі» (укр.). Процитовано 28 червня 2024.
  2. Кількість працівників ЦНАП зросла до 15 тисяч. center.diia.gov.ua (укр.). Процитовано 28 червня 2024.
  3. Понад 5 тис. адміністраторів ЦНАП надають послуги через Дію. thedigital.gov.ua (укр.). Міністерство цифрової трансформації України. Процитовано 28 червня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]