Закревський бір — Вікіпедія

Закревський Бір
(пам'ятка природи)
49°26′33″ пн. ш. 31°42′05″ сх. д. / 49.4425° пн. ш. 31.70138889° сх. д. / 49.4425; 31.70138889
Країна Україна
РозташуванняЧеркаська область,
Черкаський район,
на схід від селища Закревки
Найближче містом. Городище
Площа105,5 га
Засновано1990 р.
ОператорДП «Черкаське ЛМГ», Закревське лісництво
Закревський бір. Карта розташування: Черкаська область
Закревський бір
Закревський бір (Черкаська область)
Мапа

CMNS: Закревський бір у Вікісховищі

Закре́вський Бір — ботанічна пам'ятка природи загальнодержавного значення в Україні. Розташована в Черкаському районі Черкаської області, на схід від селища Закревки.

Площа 105,5 га. Охоронний режим встановлено 1990 року. Створена розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 14 жовтня 1975 року № 780-р.[1]. Організація, у віданні якої перебуває заповідний об'єкт — державне підприємство «Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарств» (Закревське лісництво, кв. 1 вид. 2; кв. 8 вид. 14; кв. 10, вид. 12; кв. 17 вид. 14).

Пам'ятка природи розташована на супіщаній терасі річки Вільшанки. Охороняються штучні соснові та сосново-дубові лісові насадження кінця XIX ст. Деревостани ярусні. У першому ярусі — сосна звичайна, дуб звичайний, ясен звичайний, у другому — граб звичайний та клен гостролистий. У флористично багатому трав'янистому ярусі добре представлена синузія ефемероїдів та весняно-літнього різнотрав'я (копитняк європейський, розхідник звичайний та інші).[2]

Основна мета охорони — збереження ділянок високопродуктивних лісових ценозів, відновлених людиною.[3]

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Природно-заповідний фонд Черкаської області / Укл. Коноваленко О. С., Карастан І. М. — Черкаси : Вертикаль, 2006. — 196 с.
  2. Заповідна Черкащина / Під заг. ред. Чорного М. Г. Черкаси: Брама-Україна. 2012. с. 110-113.
  3. Полішко О. Д. Закревський бір // Екологічна енциклопедія: У 3-х т. / А. В. Толстоухов (гол. ред.). — К.: ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», 2007. — Т. 2. — С. 60.

Джерела

[ред. | ред. код]