Замок Говард — Вікіпедія

lon_sec = lat_dir = region = lon_dir = lat_sec = lat_min = CoordScale = скасований = lon_min =
замок Говард Castle Howard
замок Говард, фасад на садок і фонтан
54°7′17″ пн. ш. 0°54′21″ сх. д. / 54.12139° пн. ш. 0.90583° сх. д. / 54.12139; 0.90583
Країна	Велика Британія
Місто	графство Йоркшир, Англія
Тип	будинок-музейd шато[1] і сад[2]
Тип будівлі	палац (замок)
Стиль	бароко
Автор проєкту	Джон Ванбру
Будівельник	Джон Ванбру, Ніколас Гоксмур
Архітектор	Джон Ванбру
Засновник	Чарлз Говард, третій граф Карлайл
Дата заснування	1699
Початок будівництва	1701 р.
Побудовано	палладіанське західне крило в кінці 18 ст, ремонти в середині 20 ст. після пожежі
Основні дати: 1694(створено буд майдан), 1701—1709 рр.
Будівлі: палац, регулярний парк, фонтан, флігелі, оранжерея, дендрарій, павільйн «Храм чотирьох вітрів», Мавзолей
Прибудови	палладіанське західне крило в кінці 18 ст.
Статус	Культурне надбання Великої Британії
Стан	задовільний
замок Говард
Медіафайли у Вікісховищі

Замок Говард (англ. Castle Howard) — приватна садиба сучасної Великої Британії, створена в коротку добу англійського бароко.

Замовником палацу став Чарлз Говард, що обіймав посаду першого лорда казначейства два роки. Новий палац не мав фортечних споруд, мав комфортні умови для мешканців і лише традиційно зберігав назву «замок». Як представник англійської аристократії, Чарлз Говард намагався зробити значну політичну кар'єру. Але ситуація змінилася не на його користь, він покинув Парламент і Лондон і зосередив зусилля на створенні пишної резиденції в Йоркширі. Рішучий Говард наказав зруйнувати село Гендерсгіл, засноване нібито норвежцями в XII столітті, де і розпочалося будівництво. За нинішніми підрахунками, володар витратив 8.000.000 фунтів на побудову і облаштування садиби.

Проект пишної резиденції для політика у відставці створив архітектор Джон Ванбру, відомий представник короткого англійського бароко в архітектурі. Особа ризикувата і непересічна, Джон Ванбру починав як літератор-драматург і шпигун. Секретні служби Великої Британії виявляли постійну зацікавленість до англійських літераторів, яких примушували популяризувати правління чергового монарха. Не уник цієї долі в свій час і поет Крістофер Марло, багато сторінок життєпису якого не ясні досі.

Джон Ванбру (1664—1726) мав фламандське походження, вештався у Франції, де займався літературною творчістю, перекладами з французької і шпигунством. Ще замолоду він цікавився військовою справою. Під час перебування в французькому порту Кале 1690 року був арештований як шпигун і відбув чотири роки тюремного ув'язнення, в тому числі і в Бастилії. Повернувся до Англії, де перебував військовим до 1698 року. В 40-річному віці він змінив напрям діяльності і став діяльно займатися архітектурою. Працював на замовлення аристократів і створював проекти замків і садиб в різних графствах. Серед його проектів:

• замок Бленем для герцога Бальборо
• садиба Клермон
• замок Кімболтон
• Кінгз Вестон Гаус
• Сітон Делавал Голл в Нортумберленді
• оперний театр на Сінному ринку в Лондоні
• замок Говард.

Джон Ванбру мав пишну уяву і фантазію, а його проєкти — кремезний, важкий, надто солідний стиль. Аматорські недоліки і помилки Джона (що не мав фахової освіти архітектора) виправляв його прихильник і компаньон Ніколас Гоксмур, архітектор практик, який деякий час працював з самим Крістофером Реном. По смерти Гоксмура проектна діяльність Ванбру скоротилася і зійшла нанівець і через непопулярність бароко в пуританській Англії, і через прихильність замовників до стриманих форм класицизму і його різновиду — палладіанства.

Садиба розташована на півночі в графстві Йоркшир. Велике місто Йорк — на відстані 25 км від садиби.

Замок (палац) у плані П-подібний, з курдонером та бічними флігелями. Використана розповсюджена французька схема: величний центральний корпус, два бічні павільйони, які поєднані з центральним корпусом галереями. У замку Говард — центральний корпус має цокольний та два парадні поверхи, галереї — цокольний та один парадний поверх. Курдонер утворюють бічні флігелі, що беруть початок від кінцевих павільйонів. Садовий фасад прикрашають пілястри на всю висоту споруди і трикутний фронтон, парапет, прикрашений декоративними вазами. В останній період будівництва готову будівлю додатково увінчали банею з куполом, яку запозичили з пишної споруди Гринвіцького шпиталю.

Палац оточують довгі і дещо нудні англійські газони, порожнину яких перебивають поодинокі дерева, вистрижені рослини і пишний бароковий фонтан. Господарські споруди приховані за кам'яним парканом, де створені городи, оранжерея тощо. Приватна садиба має площу чотири квадратні кілометри.

1940 року крило палацу постраждало від пожежі. Зовнішній вигляд споруди відновили без відтворення історичних інтер'єрів.

• 
  Замок Говард, загальний вигляд з боку почесного двору
• 
  Вистріжені рослини регулярного саду
• 
  Садовий фасад
• 
  Бароковий фонтан

Ще на початку XVIII століття до оздоб інтер'єрів володар запросив венеціанського художника Джованні Антоніо Пеллегріні (1675 ? — 1741), представника італійської гілки стилю рококо.

У палаці зберігається невелика картинна галерея і бібліотека. Картинна галерея має твори відомих митців Західної Європи і Британії, серед яких:

• Тиціан
• Каналетто
• Бернардо Белотто
• Аннібалє Каррачі
• Ораціо Джентілєскі
• Марко Річчі
• Доменікіно
• Леандро Бассано
• Джованні Паоло Панніні
• Томас Гейнсборо
• Джошуа Рейнольдс
• Джордж Стабс

Колекції декоративно-ужиткового мистецтва включають порцеляну відомих європейських мануфактур (Порцеляна Делфта, Севрська порцелянова мануфактура , Мейсенська мануфактура), кількість предметів якої близько трьохсот зразків.

У мистецьких збірках палацу — оригінали малюнків Мікеланджело Буонарроті. Володар замку віддав один з них на продаж відомому аукціону Сотбіз. Малюнок з зображенням закутаної жіночої фігури визнано оригіналом і штудією майстра до композиції «Христа знімають з хреста», яку не зберегли. Цей малюнок свого часу придбав англійський художник та колекціонер Джонатан Ричардсон (1665—1745). Під час розпродажу колекції Ричардсона 1747 року малюнок придбав Генрі Говард, четвертий граф Карлайл. У замку Говард малюнок зберігали 250 років. Аркуш паперу розміром 26 х 16,4 см придбав новий невідомий багатій за 8.400.000 доларів.

З 1952 року замок Говард відкрито для відвідин туристами.

• Список замків Англії
• Архітектура бароко
• Бівер (замок)
• Бароко
• Сад бароко
• Джон Ванбру
• Архітектура Великої Британії

• Max Dametz: John Vanbrughs Leben und Werke. (= Wiener Beiträge zur englischen Philologie, ISSN 0083-9914; Bd. 7). Braumüller, Wien und Leipzig 1898 (Digitalisat: Google Books, erreichbar mit US-Proxy; Nachdruck: Johnson, New York und London 1964)
• Kerry Downes: Sir John Vanbrugh. A Biography. Sidgwick and Jackson, London 1987, ISBN 0-283-99497-5
• Frank McCormick: Sir John Vanbrugh. The playwright as architect. Pennsylvania State University Press, University Park 1991, ISBN 0-271-00723-0
• Laurence Whistler: Sir John Vanbrugh, Architect & Dramatist, 1664—1726. Cobden-Sanderson, London 1938 (Nachdruck: Milliwood, New York / Kraus, London 1978, ISBN 0-527-95850-6)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Замок Говард